Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності. У кожної людини уява є неповторним психічним процесом. Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Уява – це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала. Функції уяви полягають у: • моделюванні кінцевого результату діяльності й тих засобів, які необхідні для її виконання; • створенні програми поведінки людей, коли проблемна ситуація невизначена; • створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; • створенні образів об’єктів з опорою на схеми, графіки, карти, фотознімки території, описи тощо; • створенні принципово нових предметів та явищ тощо. Уяву кожної людини можна охарактеризувати за різними ознаками. Насамперед уяву людини можна поділити на різні види. За характером продуктивності виокремлюють: • відтворювальну (репродуктивну) уяву – продукти якої вже були відомі раніше; • творчу (продуктивну) уяву. За мірою свободи, довільності визначають: • пасивну уяву – що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети; • активну уяву – яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті. За характером образів визначають: • конкретну уяву – в ній уявляються певні предмети, речі тощо; • абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами). За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють: • сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації); • творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації). Саме за цим поділом уяви в шахістів відрізняють «позиційну» і «комбінаційну» гру.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Уява» з дисципліни «Психологія особистості»
