Життя… Одне слово, а який глибокий зміст! У ньому сльози народження, перші невпевнені кроки, пізнання світу, розвиток і зрілість; розквіт і старіння, радість і смуток, кохання і зрада, любов і ненависть, біль і насолода; радість батьківства й одинокість, надія і розчарування, віра і зневіра, досягнення і втрати, злети і падіння, гідність і підлість, муки совісті і черствість душі, підлеглість і владність, різнобічна діяльність, сумніви і відчай, втрата фізичних сил і краси, старість і… останній подих. У кожному з попередніх слів і висловів закладено великий зміст цілісного людського земного життя. Людське життя багатогранне й різноманітне, наповнене смислом і безсенсовне, рутинне і творче, одноманітне й різнобічне, сіре і яскраве, духовно бідне й багате, щасливе і нещасне та ін. Людське життя минає ніби у двох світах – зовнішньому і внутрішньому. У зовнішньому світі людина має бути такою, якою її хоче бачити суспільство, сім’я, інші люди тощо. Від неї потребують праці, дотримання моральних і правових норм, відповідного стилю стосунків і спілкування та ін. У внутрішньому світі людина є тим, ким вона хоче бути, висуває такі вимоги до себе, які задовольняють її, робить те, що їй подобається й дає задоволення, грає ту роль, яку сама собі визначила. Внутрішній світ кожної особистості неповторний. Власне багатогранність життя виявляється в тому, що людина живе у суспільстві (суспільне життя), живе духовно (духовне життя), живе в політиці (політичне життя), живе у професії (професійне життя), живе у громаді (громадське життя), живе у сім’ї (сімейне життя), живе в економіці (економічне життя), живе сама в собі (особисте або індивідуальне життя). Усі ці «життя» людини є важливими для неї як суспільної істоти. І визначити, яке з них все-таки є головною, центральною ланкою, не так легко, оскільки це залежить також від того, чого хоче сама особистість і чого вона домагається в житті, яку мету поставила перед собою, що дає їй задоволення і т. ін. Безумовно, у суспільному, економічному, політичному, духовному, професійному, громадському і сімейному житті людина більшою чи меншою мірою втілює щось особистісне, наприклад, хоче бути відомою, найкращим спеціалістом, заробляти більше грошей, самореалізуватися, жити у стабільному суспільстві, мати дітей і отримувати задоволення від їхнього виховання, розвитку та ін. Тому можна також говорити про її особистісне життя у зовнішньому середовищі. Однак особисте життя відрізняється від особистісного життя. Для людини частина її внутрішнього світу, яка має назву «Я – для справжнього себе» і яка відгороджена від суспільства, економіки, політики, громади, сім’ї, професії та навіть релігії (як чинника духовності), а також від усіх інших людей і є дуже важливою (а можливо, і найважливішою) становить особисте життя. За таке припущення за радянського часу нас суворо критикували б, оскільки тоді особистість мала служити не собі, не своєму «Я», а людям, радянському народові. Її особисте життя було визначено Кодексом будівника комунізму, а помисли мали бути спрямовані на те, щоб залишити свій «слід» на землі. Радянська влада за допомогою відповідної ідеології розчинила особисте життя людини у так званих «великих ідеях» і «смислах» – «служіння народові», «ударних новобудовах», «підняття цілини» і загалом розбудові комунізму. Справжній внутрішній світ людини здебільшого прихований від людей. Це її недоторкана територія, входити на яку заборонено навіть найближчим людям. Особисте життя людини – така її активність, яка спрямована на самого себе, реалізацію своїх внутрішніх потягів і бажань, що дає їй задоволення. Особисте життя людини – це та частина її земного буття, яку вона здійснює за своїм вибором і бажанням, лише для себе, для задоволення своїх особистих потреб у сексі, дружбі, фантазіях, хобі, свободі від суспільства, громади, релігії, сім’ї та ін. Особисте життя містить: – інтимно-сексуальні та інтимно-чуттєві стосунки; – хобі; – дружбу за власним вибором; – свободу від суспільства, політики, громадян, релігії, сім’ї та інших чинників зовнішнього світу; – мрії (фантазії). Принципи особистого життя: – роблю і чиню як хочу; – роблю що заманеться; – вільний в ідеології і виборів друзів; – роблю все, що хочу; – дружу з тим, з ким хочу; – роблю все, що дає мені задоволення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Людське життя у різних вимірах» з дисципліни «Психологія особистості»
