Коли людина потрапляє у вир переживань, їй здається, що проблемам не буде кінця. Однак життя, хоча й байдуже до побажань людини, та все ж ніколи не залишає її без альтернатив. Просто значущість та емоційна напруга не дозволяють їй подивитись на свою ситуацію під іншим кутом. зору. Допомагаючи клієнтові долати труднощі, послідовники багатьох психотерапевтичних течій працюють зі змістовним, зовнішнім аспектом індивідуальних проблем. Однак є сенс спробувати реорганізувати внутрішні процеси людини. В цьому випадку ймовірність відновлення психологічних ресурсів підвищується, бо створюються інтегрально-орієнтовані підструктури особистісного досвіду, котрі забезпечують результативність реагування при будь-якому типі внутрішніх конфліктів. В загальній теорії комунікацій є базова аксіома: сигнал має смисл лише в межах контексту, в якому він з'являється. Іншими словами, все залежить від того, хто і як його сприймає. Наприклад, затримка літака -неприємність для пасажирів, котрі вже в літаку, і удача для того, хто запізнюється на рейс; гроза може бути одночасно і пречудовою, і страшною в залежності від того, звідки ви її сприймаєте і в якому ви настрої. Вважати щось перевагою або недоліком можна лише тоді, коли визначено рамку, в яку вписано ту чи іншу подію або якість. Тому будь-яка комунікація може бути корисною і значущою, якщо сприймати її так, щоб стали можливими необхідні позитивні зміни. Помічено, між іншим, що коли людина організовує свою поведінку так, неначе це правильно, то позитивні зміни відбуваються легше.
Секрети ефективного консультанта Позитивне сприйняття сприяє формуванню, саногенного мислення і дозволяє справитись не тільки з психологічним напруженням, але й з психосоматичними проблемами.
228 Рефреймінг (англ. Італіє - рамка) - це алгоритм створення контексту (обрамлення) для тієї чи іншої події, речі, почуття, в якому всі частини системи були б зорієнтовані на результат. В психології рефреймінг означає зміну емоційного ставлення до проблеми в зв'язку з новим словесним оформленням цієї проблеми. Тобто зміст проблеми не змінюється, сама проблема не зникає, однак класифікується або структурується в психіці по-іншому. Базовим припущення для рефреймінгу може стати сентенція: „нема нічого ні шкідливого, ні корисного, є тільки необхідне". Не так важливо, що відбулось, важливо те, як це сприймати. Образно кажучи, щоб досягти гармонії можна спробувати „замінити раму для картини чи, що однаково добре, замінити картину в тій же рамі". Є два основних типи рефреймінгу: 1. Рефреймінг змісту - зміна значення змісту прояву при незмінному контексті. Тобто потрібно знайти таке значення події, переживання, поведінки, яке послужило б місточком від скарги та незадоволення до хоча б часткового визнання цінності того, що сталося. Цей тип рефреймінгу доцільний у випадках, коли клієнт скаржиться приблизно так: „Я відчуваю X, коли стається У". Щоб здійснити переформування за цим типом потрібно спитати себе: „Який з аспектів цієї ж самої ситуації поки що неявний для людини, міг би створити інший фрейм значення?" або ж „Як інакше можна описати цю ситуацію?". Досягнення ефекту гарантується врахуванням при рефреймуванні знання сутнісних критеріїв світосприймання, які має конкретна людина. Наприклад, працівник фірми переживає неприємні емоції з приводу безпідставних, як він вважає, зауважень його безпосереднього начальника. На запитання: „Як давно став помічати зміни?" - відповідає, що раніше, коли вони сиділи в одному кабінеті, такого не було, а тепер, коли вони мають окремі кімнати, начальник кілька разів за день може прийти до нього з якимись претензіями. З розмови випливало, що значущими критеріями для людини виступали хороші дружні стосунки та повага до нього як спеціаліста. Рефреймування полягало в тому, щоб наштовхнути клієнта на висновок про те, що начальник в зв'язку з переїздом в окремі кімнати втратив можливість вільного обміну ідеями і тому часто заходить до нього в кабінет, щоб зорієнтуватися на думку підлеглого. 2. Рефреймінг контексту - зміна контексту на такий, в якому проявлена реакція буде цінною. Тобто змінюємо контекст, залишаючи зміст події сталим. Цей тип найкраще спрацьовує при роботі зі скаргами типу; „Я занадто X", або „Вони занадто У" (скарга подається як порівняльне повідомлення відносно себе або іншого). Наприклад: „Я занадто жадібний, бо коли друзі просять позичити гроші, я здебільшого відмовляю, а потім довго переживаю". В процесі бесіди всі частини скарги були зорієнтовані в напрямку: „Хочеш втратити друга - позич йому гроші", тобто обговорю- валися питання: чи втрачає він через це друзів? що це за люди? а чи є такі,
229 які навіть після відмови залишаються поряд? що характерно для цих людей? яку користь може принести друзям його відмова?" і т.ін.. Різновидом рефреймування контексту є аутфреймінг. Він доречний тоді, коли проблеми пов'язані з конфліктом, суперечкою або розбіжністю думок. Тип скарги: „А наполягає, що це X, а В наполягає, що це У; X і У суперечать один одному, або виключають одне одного". Консультант ставить собі запитання: „В яку рамку можна було б одночасно помістити ці дві суперечливі позиції?". Процедура нагадує пошук найменшого спільного кратного в математиці. Варто розширити контекст (рамку) до таких меж, щоб дві позиції виглядали як справедливі та корисні. Наприклад, нівелюючи сварку подружжя, консультант наштовхує клієнтів на думку про те, що вони обоє вболівають з приводу сімейних проблем, бо їм не байдуже те, що буде далі та як до цього відноситься партнер, тобто „термометр" відносин скоріше показує „тепло", ніж „холодно". Ефективне переосмислення звичайно подається як „може бути", з яким клієнту в цей момент хочеться погодитись, у вигляді запитання або нейтральних можливостей, наприклад: „Чи думали ви коли-небудь про те, що „Може, це просто...". Воно не досягає мети, коли нема ага-моменту - просвітлення та полегшення. Ці моменти супроводжуються відповідними тілесними реакціями: зовнішньо - рум'янець, зміни в диханні, спад м'язового напруження, внутрішньо - відчуття легкості, розслаблення, більш приваблива картинка змісту тощо. Переформулювання неефективне, якщо в ньому є щось суперечливе або якщо людина захищається. До переозначення консультант вдається й тоді, коли йому доводиться виступати в ролі своєрідного перекладача смислу того, що говорить і робить дитина або хтось з рідних людей. Першою реакцією ображеного (клієнта) є універсальний діагноз: „зла воля". Тобто кривднику миттєво приписується зла воля зробити щось навмисне, або „на зло", щоб боляче дошкулити. Консультант, щоб розрядити або нівелювати протистояння, повинен розвінчати подібну установку, пояснити клієнту, чому не слід так думати про дитину. Адже її негативізм і запальність в поведінці свідчать не стільки про неповагу чи нахабство, скільки про важкі переживання (наводиться обгрунтування) і неможливість по-іншому захиститися чи виявити свої емоції. Таким чином, подібна реакція не стільки „зла воля", що веде до побудови бар'єрів у спілкуванні, скільки крик про допомогу та порозуміння. Секрети ефективного консультанта Навіть одне влучне переозначення стає окрасою, поворотним моментом в консультації. Однак якщо у консультанта вистачає снаги, то є сенс по ходу розмови без зайвих акцентів переозначувати більшість тривожних або напружених для клієнта ситуацій
230 Приклад: На консультації молода жінка, що скаржиться на страх втратити свідомість на вулиці чи в товаристві. Розлад переживається жінкою як хвороба, що зв'язує свободу („боюсь виходити", „зовсім безсила" тощо) і має викликати підвищену увагу та турботу з боку рідних. Появі розладу передували складні життєві ситуації. Є смисл думати, що це скоріше психосоматична реакція -конверсія реально пережитих напружень, недостатність адаптаційних можливостей у складній ситуації. На черговій сесії клієнтка скаржиться на чоловіка, який минулих вихідних не „ввійшов в її стан" (хоч знає про її нездоров'я) і став її, безсилу і немічну, будити вранці і змушувати готувати їсти дітям. Розповідь про цей день, коли вона себе так погано почувала, викликає сльози і почуття образи на чоловіка. Консультант повертає її в „тут і тепер" і пропонує проаналізувати почуття, що зараз переживаються, між іншим звертає увагу на те, що відбулося, коли вони сьогодні зустрілися. Був телефонний дзвінок від її' чоловіка, яким він хотів перевірити, як вона дісталася на консультацію. Таким же „контрольним" дзвінком закінчується кожна сесія: чоловік телефонує, бо турбується про неї та її самопочуття. Чи не є це проявом справжньої непідробної турботи? Тоді як можна зрозуміти його поведінку вихідного дня? Однозначно як турботу. Адже психологам відомо, що часто люди несвідомо роблять зовні жорстокі, але єдино правильні в досить складних життєвих ситуація речі. Так, наприклад, є спогади американських солдатів, що воювали у В 'єтнамі, про те, що варто було комусь з них зламатися, злякатися, не витримати воєнного страхіття і зажадати смерті: „краще накласти на себе руки, ніж терпіти, - все одно вб'ють!" - як відразу ж його товариші по службі, не змовляючись, (і, мабуть, погано розуміючи, що роблять) починали дуже жорстоко утискувати, принижувати і бити цю людину, так, що нещасному нічого не залишалося, як боротися за своє життя, захищати себе, щоб вижити, не бути вбитим своїми. Це явище, досить поширене серед тварин, можливо передалось як рудиментарна форма поведінки і людині. Отже, подібна непримиренність чоловіка може бути підсвідомо спровокована його інстинктивними страхами і бути витлумачена таким чином: коли серйозно постає питання виживання, „всі засоби виправдані". Під натиском людина або мобілізується і почне діяти (а діяльність і є життя), або ніщо в ній вже не в змозі спровокувати життєдайну енергію.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Переформування, або рефреймінг» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
