Ми рідко замислюємося над тим, що дає людині можливість розвиватись. Чому вона є такою гнучкою під натиском непередбачуваної дійсності, що дозволяє їй вистояти за досить несприятливих обставин? Секрет воістину чудесного дару мінливості, який і вивів людину на вершину природного Олімпу пристосування, простий: вона змінюється, весь час долучаючи нову інформацію до тієї, що вже є в неї. На перший погляд, це парадоксально, ^але особистість дійсно є досить стійким і пластичним утворенням одночасно. Звичайно, мінливість є не стільки зовнішньою, скільки внутрішньою характеристикою. Повільно змінюючись зовні, людина набагато швидше змінює свою внутрішню карту -суб'єктивну модель об'єктивної дійсності. В будь-якій суб'єктивній моделі можна виділити як мінімум два поверхи: перший - образний відбиток зовнішніх об'єктів, другий -рефлексивний зріз першого. На другому поверсі „живуть" відчуття, емоції, поняття, там формується система ставлення людини до об'єктів першого поверху. Додати інформацію до першого рівня в принципі не так складно -варто просто сприйняти, побачити, запам'ятати, тобто ускладнити образний ряд. А от правильно зорієнтуватися в тому, що додалось, можна лише, здійснивши докорінні перебудови на другому рівні. Як правило, такі перебудови відбуваються шляхом накопичення кількісних змін та переходу їх у якісні, або ж за допомогою інсайтів. Інсайт (від англ. іп5І§пі - осяяння, прояснення, осягнення) - раптове, що не випливає з минулого досвіду, розуміння сутнісних відносин в
217 структурі ситуації, за допомогою якого досягається осмислене рішення проблеми. Буквально це слово означає „вдивитись", „прозріти", „пройнятися". В консультуванні про інсайт свідчать такі репліки: „Ага!", „А й справді?!", „Так ось в чому справа!". Як правило, інсайт з'являється тоді, коли з загального тла виступають значущі деталі і їх поєднання раптом відкриває нову якість. Поняття інсайту посідає чільне місце не тільки в психології пізнавальних процесів та інтелектуальної діяльності людини, але й у психотерапевтичній практиці. Адже будь-які психологічні труднощі людини - це по суті фрустрація на зовнішній світ, тобто збій в „карті", яку створила собі людина для орієнтації в ньому. Але „карта не дорівнює території", як наголосив колись К.Роджерс, а потім повторили в НЛП. В об'єктивному світі справді є вся необхідна інформація, однак людина не допускає того, що проблеми криються в її світосприйнятті, і здебільшого, навіть маючи всю необхідну інформацію, нехтує законами природи. Тобто збій відбувається саме на другому поверсі моделі - у сфері ставлення до дійсності, а не в самій дійсності. Справа ускладнюється тим, що перший поверх внутрішньої карти людина знає набагато краще, ніж другий. Чому? Тому що змалечку дорослі вважають за необхідне обов'язково познайомити дитину з її оточенням. Вони, образно кажучи, „беруть дитину за руку" і показують та розповідають про речі, людей, їх життя, вимоги та уподобання, дають дозволи, попереджають або забороняють те чи інше. Все це дорослі роблять відповідно до свого досвіду та переживань. А власні переживання дитина починає помічати досить пізно, коли їх алгоритми вже практично склалися, усталилися аж до автоматизмів. Наприклад, у зрілому віці ми можемо помітити, що часто себе жаліємо. Порівнявши себе з іншими, як раціонально мисляча людина ми можемо прийти до невтішного висновку, що жаліємо себе занадто і потрібно покінчити з жалістю, бо нічого, крім зіпсованого настрою, вона не дає. Однак не так просто позбавитись від того, що вже стало звичкою, яку, між іншим, заклали батьки, надмірно жаліючи своє чадо навіть там, де це було зайвим. Таким чином, людина може довго не помічати в собі багатьох відчувань, які фіксуються психікою, але не виділяються з фону. Ми не зауважуємо, наприклад, як народжується думка, не можемо відділити наші емоції від реального факту, не диференціюємо те, що відбувається в тілі при переживанні стресової ситуації тощо. Додаткова інформація про те, як формується актуальний фокус переживань, може досить суттєво змінювати саме переживання (наприклад, „Як чудово! Як радісно! Ага, зачекай, а чому я так радію?" - і поки ми намагаємося відповісти собі на це запитання, радість потихеньку тане). Щоб позбутися більшості патогенних
218 (таких, що тягнуть за собою нездоров'я) переживань, потрібна відповідна робота з їх усвідомлення та відреагування. При цьому варто пам'ятати, що така робота може бути здійснена саме на основі інсайту - взаємодії знання та переживання, що й сприяє засвоєнню нової інформації, доповнює досвід. Інсайт - могутнє напруження психічних сил людини, здатне провокувати зміни у внутрішньому світі людини, трансформувати внутрішню „карту". Інсайт може бути інтелектуальним (ментальним) або емоційним. Більшу цінність, як зауважив ще З.Фрейд, має емоційний інсайт. Тому варто не тільки зрозуміти, а ще й пережити те, що відкрилося. Переживання, тобто емоційна реакція, обов'язково виявлять себе тілесно, і те, наскільки глибоко щось вразило клієнта, буде помітно по його міміці, експресії, змінах у диханні, характеристиках шкірних реакцій, мисленнєвому напруженні та паузах, необхідних для того, що гармонізувати внутрішні процеси та „отямитися" - повернутися до реальності. Нерідко когнітивний дисонанс, який склався під час консультативної бесіди, провокує відстрочену дію і прозріння наступає дещо пізніше. Але й у такому випадку під час бесіди можна зафіксувати поведінкові патерни, які засвідчують певні зрушення. Секрети ефективного консультанта Щоб допомогти клієнту ,дііднятися" до інсайту, потрібно створити досить високий рівень напруження (влити енергію), інакше ,дтрозріння" не наступить.
Досягти потрібного для формування інсайту стану можна або за допомогою енергії, вивільненої в процесі розблокування деяких заблокованих травмами чи іншими фіксаціями емоцій, або ж піднімаючись по логічних рівнях в саме ядро ідентичності (див.: 4.6). Значення інсайту для початку конструктивної трансформації особистості відмічено давно. В психотерапії існує багато напрямів, що поєднані прагненням створити умови для повноцінного психотерапевт-тичного інсайту, серед них - психоаналіз, адлеріанська психотерапія, гештальт-терапія, клієнт-центрована, екзистенційна, наративна психотерапія та ін. Основне завдання інсайт-орієнтованих теорій полягає в тому, щоб допомогти клієнту досліджувати свої почуття, аби в майбутньому вміти володіти ними. Перебудовуючи пласт почуттів, ставлень та значень, людина крок за кроком реформує та уточнює свою карту зовнішньої реальності, набуває здатності гнучко реагувати на розвиток власної життєвої ситуації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інсайт» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
