Процес поглибленого дослідження особистості та її емоцій дістав в психотерапії назву фокусування переживань (Джендлин Ю., 2000). В найпростішій формі його започатковує такий технічний прийом, як фокусування на клієнтові.
129 Йдучи в глибину себе, людина все більше концентрується на відчуттях, що ледь помітно визрівають в тілі при переживанні тієї чи іншої емоції. Зосереджуючись на цих відчуттях клієнта, консультант отримує доступ до багатющого джерела інформації, піднімає все глибші рівні відчуттів, які в повсякденному житті ним не помічаються.
Фокусування переживань - специфічна форма уваги, звернена всередину, в тіло. Відомо, що емоційна динаміка забезпечується певними фізіологічними процесами, які неможливо уявити окремо від їх носія -тіла. Емоції завжди в тілі, бо виражаються і притлумлюються за допомогою м'язів. В нашій культурі існує тенденція приховувати свої почуття, не допускати їх прояву на поведінковому рівні. Та, навіть, якщо людина стримує себе, певні групи м'язів перебувають в напруженні і, констатуючи це напруження, можна краще зрозуміти, що переживається. Коли людині під тиском певних подразників доводиться стримувати прояви емоцій (особливо часто це відбувалося в дитинстві), то з часом страхи, що пригнічують спонтанний вияв почуттів, настільки в'їдаються в тіло, що створюють відповідну архітектоніку м'язових затисків - „панцир характеру" (В.Райх), який суттєво блокує або обмежує реагування людини. Хронічне напруження м'язів зберігається, створюючи систему переважного реагування і активізується одним і тим же способом. Тіло дає специфічну реакцію, яка не підкоряється волі людини. З часом таких подразників, що викликають стереотипну реакцію стає все більше, і людині все важче справлятися з плином емоцій, який захоплює її. Наприклад, якщо затиск в потиличній зоні спочатку виникав у відповідь на вимоги дуже строгих батьків, то незабаром та ж сама негативна емоція може з'являтися в ситуації реагування на інших авторитетних осіб чи вимоги взагалі, або ж, просто, при націленості на результат. Упродовж тривалого часу відбувається звикання і людина незабаром губить здатність розпізнавати чи сприймати свої істинні почуття. її почуття і емоції переробляються підсвідомістю. Людина вже не усвідомлює, що вона їх стримує, а вони інколи прориваються в невідповідних поведінкових реакціях, лякаючи її саму та оточуючих. У зв'язку з тим, що люди в переважній більшості не в змозі відірватися від поверхового аналізу відчуттів, вони не вміють спостерігати за своїм тілом, не знають, що певні емоції живуть у відповідних зонах тіла, і локалізація тілесних відчуттів може стати символічною підказкою в прочитанні шифру істинності емоційного переживання. Саме чутливість до мало вираженого внутрішнього дискомфорту може пролити світло на справжню сутність почуття. Заглиблюючись у нього, людина поринає у споглядання себе, досягає зміненого стану свідомості. В такому вигляді психотерапевтичне фокусування набуває рис медитації.
130 Секрети ефективного консультанта Практикуючи (фокусування, консультант повинен бути досить проникливим, зібраним та обережним. Варто настроїти клієнта на готовність знаходити в собі невиразні туманні відчуття і працювати з ними без упередження щодо того, де воно повинно бути".
На перший погляд, використання такого психотерапевтичного прийому здається досить простою річчю, однак його засвоєння вимагає як від консультанта, так і від клієнта спеціальної підготовки, адже для багатьох людей споглядання своїх внутрішніх відчуттів виявляється принципово новим видом діяльності й потребує спеціальних інструкцій. В процесі (рокусування важливу роль відіграють доцільні настанови консультанта. Бар'єри, труднощі, збентеження в процесі роботи можуть свідчити про страх та стурбованість людини, певний опір подальшій роботі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фокусування переживань» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
