Наступна площина аналізу консультативної взаємодії - специфічна психотерапевтична комунікація консультанта і клієнта, що як своєрідна „іноземна" мова виділяє спілкування в особливий вид інтеракції. Навички такого мовлення визначаються як базові психотерапевтичні навички, що охоплюють велику кількість різноманітних мікронавичок - починаючи від уміння підтримувати контакт очей, сигналізувати про підтримку не тільки словом, але й тілом, емоцією, до здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки та виділяти суперечності, які демонструє клієнт у своїй мові та поведінці. З погляду стороннього спостерігача, в тактиці ведення терапевтичного діалогу немає нічого складного. Здається навіть, що маючи деякий комунікативний талант, доброзичливо ставлячись до людей, можна суто інтуїтивно опанувати мистецтво психологічної бесіди. Однак досвід свідчить, що ймовірність стати фахівцем в цій сфері діяльності без відповідної підготовки зовсім мізерна. Так звана "терапевтична мова", як і будь-яка іноземна, вимагає не тільки знання правил та закономірностей, але й невтомного тренування. Тому спробуємо хоча б в загальних рисах ознайомити читача з основами конструктивного ведення консультативної бесіди. Почнемо з особливостей початкового етапу бесіди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Технологія консультативної взаємодії» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
