Щоб не обговорював консультант з клієнтами, з точки зору психолога діалог будується приблизно однаково. в кожному індивідуальному випадку. Спочатку людина говорить про те, що сталося, тобто описує поведінку свою чи чужу, потім - про те, які почуття викликає у неї така поведінка, далі - про CBOЇ переживания та ставлення до всього, що відбувається. Проблемна ситуація прояснюється, коли за допомогою консультанта клієнт формує її нове бачення, краще осмислюе та усвідомлює CBOЇ почуття та вчинки. Таким чином, предметом "роботи" консультанта є пізнання та рефлексія: а) поведінки, б) почуттів, в) переживань людини, г) особливостей ii самоусвідомлення. Більш чітке визначення предмету консультативної роботи випливає з концептуальноі основи та логіки консультативного діалогу. Працюючи в рамках того чи іншого психотерапевтичного підходу, як вважає В.С.Василюк, ми можемо конкретіше окреслити не лише „предмет психотехтчної уваги i дїї", але її "контекст осмислення свідомості i поведінки кліента", а також "процес, що відповідає за трансформацію свідомості" (Василюк В.Е., 1988). Розроблена B.G. Василюком класифікація психотехнічних одиниць i типів взаємодії психотерапевта i клієнта може бути застосована i в консультативній роботі (див.: табл.1). При цьому консультанту потрібно тонко відчувати, які рівні свідомості задіяні в конкретному переживаннi, і вміло керувати процесом їх функціональної зміни. Як бачимо з таблиці, зміна предмета психотехнічної уваги автоматично зумовлює зміну рольової позицї психолога. Підсумовуючи викладене вище, хочеться підкреслити, що для відновлення цілоітноітi i гармонійності душевного життя потрібно працювати одночасно у Bcix трьох площинах -,,тіло-душа-дух". Важливо „вистежувати" емоційну сферу через тілесні прояви та скрупульозно плекати дух, бо саме з його висот створюються інтенції творения та руйнації в будь-якому конкретному житті. Робота в площині ментальних побудов, що продукують уявлення про „те, як потребно", не приводить до появи значущого ефекту, бо
31 мисленнєва діяльність, подібно до комп'ютера, гарантує лише формальну обробку „програмного забезпечення", а воно консолідується могутнім поєд-нанням свідомого i несвідомого аспекте психіки. Працювати в площині думок - неначе ще раз прожовувати уже пережоване: ні користі, нi смаку, ні задоволення. Табл. 1. Класифікація психотехнічних одиниць i типів взаємодіі психотерапевта i клієнта (за В.Є. Василюком).
Параметри характеристик Психотехнічні единиці Інтерпретація - несвідоме Емпатія -переживання Розуміння -усвідомлення Маєвтика -рефлексія Характеристики Безпосередній предмет психотехнічної уваги та дїї Розриви в розумінні Актуальне переживання Неадекватність суб'єктивного образу ситуац!Т Внутршня неузгодженістьУ самосвідомості Ставлення до суб'єктності шпента Недовіра та аналіз Довіра та прийняття Припущення i корекція Діалектичне Контекст осмислення психологом свідомості та поведінки кл1ента Несвідомі динамічні сили Внутрішній аспект життєвого простору Зовнішнйаспект життєвого світу Самосвідомість Процес відповідальносптіза вирішальні перетворення свідомості Усвідомлення Переживання Пізнання Самопізнання Провідний модус психотехнічного сп!лкування Монолог психолога Монолог клієнта Діалог психолог-кліент Внутрішній діалог клієнта Рольова позиція психолога (образ) „Всезнаючий Експерт" „Дзеркало співпереживання" „Методолог здорового глузду" „Діалектик" 3 огляду на те, що перетікання інформації з несвідомого до свідомого стає можливим лише завдяки модуляції емоційних процесів, основними феноменами, з котрими доводиться працювати консультанту, є почуття та переживания клієнта. Саме їx аналіз дає багатющий матеріал для розуміння того, що відбувається в цінісній особистості. Завдяки емоційному напруженню, що супроводжується могутнім сплеском активізації кори головного мозку, уможливлюються особистісні трансформації. Образно кажучи, достатній підйом eнергії є „паливом" для формування інсайтів, тобто необхідною умовою зняття фіксацій, нівелювання блоків та комплексів тощо. Питания про пріоритетність принципу „внутрішнє через зовнішне" чи „зовнішне через внутрішне" в iндивiдyaльнoмy житті в сучасній психології все 32
частіше виршується на користь другого. Психотерапевтичний досвід підказує, що зміни внутршнього простору, внутршньої картини світу людини обов'язково щось трансформують в її реальному житті. Однак, підкреслимо, для перетворень потрібне одночасне напруження i в афективній, i в пізнавальній i у вольовій (дія-намір) дiяльнocтi людини. Тобто нема сенсу день у день твердити афірмації (позитивні твердження, що використовуються для самонавіювання) чи формувати візуалізації успішного майбутнього, потрібно ще намагатися поводитися так, як підказують формули чи образи уяви, тобто діяти. Щоб перестати боятися відповідати на уроці, учню не достатньо тільки налаштовувати себе на те, що все буде добре, -потрібно ще и готуватися, опанувати навчальний матеріал, проявити вольове зусилля i подолати CBOЇ страхи, йдучи їм назустріч. Отже, завдяки консультативному процесу людина повністю свідомо може: 1) пережити вci свої реакції, включаючи почуття и емоції, бо отримує ретроспективний (до першовитоків) i проспективний погляд на свое життя; 2) усвідомити себе як цілісність (едність свідомої i несвідомої сутності) i самоцінність; 3) навчитися вщідчувати свою суб'єктність i повірити у власні можливості опанувати життєву ситуацію, розпоряджатися собою та своїм життям; 4) сприймати себе такою, якою вона є, а відтак поважати суб'ектність іншої людини; 5) набути нового досвіду у розвитку i самоудосконаленні. (3 уст клієнтки після року співпраці: „Я сама відчуваю, як суттево я змінилася за час роботи з психологом. Змінилися Moї емоції реакії, МОЇ погляди, думки, поведінка. Це недавно відмітив навіть мій чотирнадцятирічний син").
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет роботи психолога-консультанта» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
