У процесі аналізу стану військової дисципліни командирові (начальникові) особливу увагу слід приділяти вивченню правопорушень, які характерні для підрозділу (частини) або мають тенденцію до зростання. Для об'єктивного обліку правопорушень та ухвалення рішень щодо них командирові необхідно кваліфікувати кожне скоєне правопорушення. Під правопорушенням розуміють недотримання військовослужбовцями правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними актами. Воно може полягати у здійсненні забороненої дії або, навпаки, у невиконанні визначеного законами та іншими документами службового обов'язку. Аналіз провини військовослужбовця, які поділяються на злочини, події, порушення військової дисципліни і громадського порядку, в Збройних силах України рекомендується здійснювати із врахуванням основних вимог наказів міністра оборони — № 40 від 6 лютого 2001 р. та № 36 від 21 січня 2001 р. Злочин -— це передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне провинне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Подія — це випадок, наслідком якого є загибель або тяжке каліцтво людей (за висновками судово-медичної експертизи), заподіяння значної шкоди або інші тяжкі наслідки за відсутністю в діях особи складу злочину. Порушення військової дисципліни і громадського порядку — це правопорушення, яке не містить складу злочину. Командирові та його заступникові з виховної роботи доводиться досить часто здійснювати аналіз порушень військової дисципліни та громадського порядку, які не містять складу злочину. Аналіз дисциплінарної провини рекомендується провадити у такій послідовності. Спочатку слід з'ясувати об'єктивну характеристику провини та обставин її скоєння. Це: 1. Час і тривалість. 2. Місце провини. 3. Присутні під час провини (свідки, потерплі та інші причетні до провини воїни). 4. Суть імовірної провини: — Що порушено? — Як кваліфікується? — Які технічні засоби і матеріальні цінності використовувалися? — Чи мав місце матеріальний або інший збиток? — Яким є вид і обсяг провини? 5. Коли і в який спосіб стало відомо про провину? 6. Хто вчинив провину? 7. Що зроблено для встановлення осіб, причетних до провини? Підготовка до всебічного вивчення провини. 1. На які запитання варто отримати відповідь? 2. Які дані особистості військовослужбовця у його взаєминах із товаришами по службі доцільно мати під час вивчення провини? 3. Кого слід залучити для з'ясування обставин і суті провини? 4. Як і коли доцільно провести діагностичну бесіду з можливим порушником військової дисципліни? Провідне місце в процесі вивчення соціально-психологічних умов провини посідає морально-психологічний аналіз, який передбачає з’ясування: 1) мотиву, мотивації провини та її ступеня: — умисне, злісне порушення військового порядку чи, навпаки, невмисне; — необережність (недбальство, неохайність, забудькуватість та ін.); — сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та власної гідності); — перевищення меж необхідної оборони; — незнання порядку служби в умовах, коли воїн мусить і може вивчити відповідні вимоги; 2) обставин, які пом'якшують провину: — нечітке керівництво командиром (начальником), помилки, допущені ним при постановці завдань та організації діяльності підлеглого; — безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання командирами (начальниками); — погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді; — неефективна виховна робота у підрозділі, низька згуртованість колективу, негативний МПС особового складу, наявність нездорової колективної думки; — наявність у колективі негативних традицій, які підтримують ці провини; 3) обставин, які збільшують провину: — провина здійснюється не вперше; — порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків; — провина була скоєна у нетверезому стані; —- мала місце співучасть у груповій провині; — мали місце великі негативні наслідки провини. З'ясування морально-психологічних наслідків провини і реакції на неї. Для цього слід отримати відповіді на такі запитання: • Кому і яка морально-психічна шкода була нанесена цією провиною? • Який вплив вона здійснила па внутрішньоколективний статус військовослужбовця і його стосунки з товаришами по службі? • Які є або можливі у зв'язку із провиною зміни в дотриманні норм і правил військової дисципліни особовим складом підрозділу, в його морально-психологічному кліматі? Виявляється також внутрішня реакція військовослужбовця на здійснену ним провину, яка може мати такі форми: — задоволеність досягненням поставленої мети та отриманого результату; — каяття, докори сумління, почуття сорому, провини і жалю; — надмірно емоційна реакція (страждання, переживання безповоротності вчиненого, страх перед покаранням). Колективно-групова реакція на провину може набути таких форм: — осуд особового складу; — байдужість; — непоміченість; — спостерігаються ознаки співчуття; — жалю; — підвищення внутрішньо-колективного статусу військовослужбовця; — є прикладом для інших, провокує аналогічні або інші порушення дисципліни. На основі морально-психологічної характеристики провини командир (начальник) визначає її наслідки та реакцію на неї. • Кому і яку морально-психологічну шкоду було заподіяно, який вплив провини на взаємини порушника з товаришами по службі? • Психологічну реакцію воїна на особисту провину: почуття сорому, жалю, страх перед покаранням? • Колективну реакцію на провину: — має місце засудження особовим складом провини чи ні; — чи співчувають порушникові дисципліни; — чи може провина стати прикладом для інших? Наприкінці робляться загальні висновки щодо провини і визначаються: — мотив провини; — фактори провини; — міра вини самого військовослужбовця; — міра покарання або іншого виховного впливу; — ступінь усвідомлення військовослужбовцем своєї вини; — заходи подальшої виховної роботи з винуватцем. У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців можуть мати місце мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоутвердження, групової поведінки, а також мотиви, які обумовлені користолюбством, вигодою, помстою. Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців: соціальні; психологічні; біологічні. Головну роль серед соціальних факторів, що впливають на формування особистості військовослужбовця-правопорушника, відіграють родина і соціально-неґативне зовнішнє оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив справляють такі детермінанти, як: виховання в неповній родині; алкоголізм батьків; аморальний спосіб життя батьків; систематичні конфлікти в родині; злочинність серед батьків; несприятливі матеріально-побутові умови; вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями. Панівні Інтереси та ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного родинного і зовнішнього мікросередовища, часто вступають у суперечність з етичними і правовими нормами суспільства, а в умо¬вах армії виявляються у вигляді порушень військової дисципліни та правопорушень. До психологічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця-правопорущника, можна віднести особливості характеру та інші індивідуально-психічні особливості воїна, коли у нього виявляється менша стійкість щодо несприятливого впливу специфіч¬них соціальних факторів, а також безпосереднього оточення. Біологічні особливості особистості самі по собі порушень військової дисципліни не породжують, але впливають на динаміку поведінки людини. В певних умовах під час тривалої відсутності можливостей задовольнити важливі біологічні потреби відбувається їх актуалізація з наступним формуванням пошукової поведінки, яка спрямована на задоволення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер. Отже, для якісного здійснення МПЗ військової дисципліни і профілактики правопорушень необхідна системна робота багатьох категорій командирів (начальників). Ця робота не терпить шаблонності, виходячи з конкретних обставин вона має бути водночас і конкретною і творчою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психологічний аналіз дисциплінарної провини» з дисципліни «Військова психологія»
