СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЇЇ ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА
Друга половина XX ст. характеризується різким збільшенням кількості самогубств. Ця тенденція особливо виразна в економічно розвинених країнах. За даними Світової організації охорони здоров'я, у віковій групі від 15 до 44 років самогубство виявилося другою із основних причин смерті в Японії, третьою — в Німеччині, Данії, Швейцарії, четвертого — в Канаді, Австралії, США. Щороку у світі кінчають життя самогубством близько 500 тис. осіб [53]. Самогубство (суїцид) — це одна з форм відхиленої поведінки, яка має найрізноманітніші аспекти (наприклад, філософський, моральний, медичний, правовий та психологічний). Сьогодні суїцид і парасуїцид в Україні є серйозною проблемою. Протягом багатьох років ця проблема не обговорювалася. Статистика суїциду стала відкрито публікуватися лише останніми роками. Причому офіційна статистика давала лише мінімальну інформацію про людей, які чинили замах на своє життя. Повідомляється тільки стать, вік, місцепроживання, спосіб здійснення самогубства. Інформація про соціальний та професійний статус суїцидентів, сімейний стан, працевлаштованість, місце роботи, етнічну належність була відсутньою. Залишалися нез'ясованими мотиви й мотивація самогубств, стан здоров'я і матеріальний стан людей, які зважилися на такий крок. Україна є державою з високим рівнем суїцидальної активності. За останні 10 років рівень самогубств у нашій країні зріс майже вдвічі (з 19,0 на 100 тис. населення у 1988 р. до 29,58 у 2000 р.) [83]. Серед регіонів України тільки в її західних областях кількість самогубств не перевищує 20,0 на 100 тис. населення. Він істотно вищий (30,0-44,4) в розвинутих промислових районах і областях, які більшою мірою потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи і характеризуються більшою гостротою різних екологічних та соціально-економічних проблем. Високий рівень суїцидальної активності в наш час спостерігається серед сільського населення країни. Сільські жителі в 1,52 рази частіше позбавляють себе життя, ніж міські, що пов'язано Із різким підвищенням рівня алкоголізації сільського населення, зниженням життєвого рівня [83]. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей 5-14 років (у наш час це 0,5 % самогубств серед усіх вікових груп). В 1999 р. в Україні було зафіксовано 7 самогубств дітей у віці від 10 до 14 років. У віковій групі 15-24 роки в нашій країні в 1999 р. рівень самогубств становив 7,8 % (188 випадків). При цьому у дітей часто зустрічається тривала та ретельна підготовка самогубства. Дівчата втричі частіше здійснюють суїцидальні спроби, ніж юнаки [83]. Найпоширенішими методами самогубства є повішення, отруєння, падіння з висоти та кидання під транспорт. Для жінок більш характерне медикаментозне отруєння (ненаркотичні анальгетики, антидепресанти, барбітурати). Використання небезпечніших для життя способів самогубства більш характерне для старших вікових груп І свідчить про сер¬йозність суїцидальиих намірів. Останнім часом для здійснення суїцидальних дій частіше використовують вогнепальну зброю. Ситуація, що стосується замахів на самогубство, ще більш не визна¬чена. Вважається, що кількість парасуїцидів у 7-10 разів перевищує число завершених суїцидів. Співвідношення між замахами на своє життя і самогубствами в різних містах і областях України неоднакове. В 1998 р. в Києві зареєстровано 423 (16,0 на 100 тис. населення) самогубств і 1803 (68,0 на 100 тис. населення) суїцидальних спроб. Нажаль, випадки суїциду мають місце і в Збройних силах України. Так у військах ГТПО за 1996-1998 pp. покінчили своє життя самогубством 17 військовослужбовців [20]. На думку більшості вчених-психологів, цифри, що ілюструють суїцидальну активність населення, насправді вищі за офіційні. Суїциденти та їхні родичі часто приховують факти суїцидальних спроб, а ряд самогубств часом зумисно, а часом помилково реєструються як нещасний випадок або вбивство. Виходячи з вищенаведених фактів, можна зазначити, що ця проблема є однією з найактуальніших для нашого суспільства і зокрема для Збройних сил України. Тому для військової психології вкрай актуальними є такі проблеми, що стосуються суїциду: — психологічна характеристика суїциду; — динаміка суїцидальної поведінки військовослужбовця; — детермінанти суїцидальної поведінки особистості військовослужбовця; — індивідуально-психічні вияви особистості військовослужбовця, схильного до суїцидальної поведінки, та обґрунтування методики їх дослідження; — конфлікти, які можуть бути основою суїцидальної поведінки особистості військовослужбовця; — цілі, принципи і провідні методи дослідження індивідуально-психічних виявів особистості військовослужбовця, що можуть призвести до суїцидальних спроб; — обґрунтування оптимальної методики діагностування виявів особистості військовослужбовця, які можуть призвести до суїцидальної поведінки; — профілактика суїцидальної поведінки військовослужбовців у військовому середовищі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЇЇ ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА» з дисципліни «Військова психологія»
