Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних форм цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика і психогігієна; психологічне консультування і освіта; психотерапія і психореабілітація. Кожна з цих форм має свої особливості, зміст, специфіку і технологію. Психодіагностика — комплекс заходів, які провадяться у військовому підрозділі (військовій частині) щодо виявлення, виміру, оцінки й опису індивідуально-психічних якостей особистості воїна. Вона провадиться з метою: — прогнозу розвитку особистості воїна та її окремих виявів і рис; — пошуку найефективніших форм роботи з воїном; — розроблення конкретних рекомендацій для воїна і посадових осіб щодо оптимізації наявних форм, методів і засобів навчання й виховання особового складу, режиму його життєдіяльності, якісного виконання ним бойових та інших завдань, Вона може розглядатися як відносно самостійний вид діяльності, так і як один із етапів розв'язання конкретного дослідного завдання. У зв'язку з цим, основними типовими психодіагностичними ситуаціями є обставини, які, як правило, пов'язані з: —заходами професійно-психологічного відбору і розподілу воїнів за посадами, військовими спеціальностями та підрозділами, коли необхідно оцінити ступінь професійної придатності кожного з них; —добровільним зверненням військовослужбовців (членів їхніх родин, працівників Збройних сил України) з певною психічною проблемою (ускладненням), визначенням її причин і спільним опрацюванням шляхів подолання і розв’язання; —атестуванням посадових осіб (спеціалістів), коли виявляються й оцінюються їхні індивідуально-психічні якості на відповідність певній посаді (спеціальності) або можливості навчання у ВНЗ; —виявленням внутрішніх психічних та інших детермінант, які сприяють скоєнню антисоціальних вчинків, злочинів, провин та інших видів девіантної поведінки конкретним воїном (ці ситуації можуть діагностуватися психологом як самостійно, так і за дорученням командування); —необхідністю дослідження наявних форм, методів і засобів бойової і психологічної підготовки задля підвищення ефективності військової діяльності і збереження психічного здоров'я військовослужбовців тощо. Отримані психодіагностичні дані можуть використовуватися: — психологами у військовому підрозділі й частині; — іншими посадовими особами військового підрозділу і частини з метою оптимізації управлінської діяльності, поліпшення виховної роботи, підвищення ефективності бойової та інших видів діяльності особового складу; —іншими людьми (наприклад, родичами конкретного воїна); —особисто досліджуваними у процесі їхнього самопізнання, саморозвитку, самокорекції і самоактуалізації. Для отримання даних щодо індивідуально-психічних якостей особистості воїна можуть використовуватися різноманітні тести, обіжники, анкети, проективні й психофізіологічні методики, а також загальні методи психологічної науки (бесіда, спостереження, інтерв'ю, контент-аналіз). Найголовніша вимога до цих методик— це їх стандартність, надійність І валідність. Психопрофілактика і психогігієна — це система психологічних, соціально-психологічних, психотерапевтичних (як правило, це заходи медичної психології) і організаційних заходів, що спрямовані на попередження таких негативних проблем, як порушення психічного здоров’я воїна, міжособистісні конфлікти у військових підрозділах, девіантна поведінка, труднощі адаптації тощо, і на збереження духовного, нервово-психічного І психосоматичного здоров'я воїна, створення йому оптимальних умов для життєдіяльності у військовому середовищі та в екстремальних умовах військової діяльності. Крім того, це ще й робота зі здоровими воїнами для надання їм спеціалізованої допомоги з метою попередження нервово-психічних і психосоматичних захворювань, а також для полегшення гострих психотравматичних реакцій. Психопрофілактика і психогігієна передбачають: — виявлення та облік воїнів «груші ризику» та здійснення з ними ПСИХОЛОГІЧНО обґрунтованої, переважно профілактичної роботи; — організацію роботи Центрів психологічної та юридичної консультації; - навчання воїнів прийомам саморегуляції власних емоцій-но-вольвих станів) спеціалізованим методикам мобілізації емоцій и о-вольової сфери до діяльності в екстремальних умовах, самовідновлення психофізіологічних ресурсів; — підготовку навчально-методичних і методичних рекомендацій щодо психологічної роботи у військовому середовищі; — обґрунтування і пропаганда психологічного мінімуму знань, навичок і вмінь для військовослужбовців різних категорій; — психогігієнічну оцінку комфортності бойового і навчального середовища, аналіз режиму бойової діяльності та відпочинку особового складу, обґрунтування психологічних рекомендацій для командирів і вихователів з метою оптимі- зації та забезпечення їх ефективності; — організацію спеціальних заходів психологічного розвантаження для окремих категорій особового складу і військових підрозділів; — прийом психологом воїнів під час медичної їх диспансеризації; — допомогу родинам військовослужбовців у подоланні кризових ситуацій у родинному житті, цілеспрямовану роботу з молодими родинами офіцерів, прапорщиків і військовослужбовців за контрактом щодо формування культури родинного життя тощо. Психологічне консультування й освіта — це форма роботи психолога, яка передбачає з'ясування воїну (члену його родини) його особистісних та інших проблем, які його обсідають в особистому житті, професійній діяльності й у спілкуванні з іншими воїнами, допомогу йому в їх усвідомленні, зняття у нього психічного напруження, підвищення компетентності та надання допомоги щодо ухвалення оптимального рішення щодо їх подолання, а також формування соціально доцільної поведінки. Психологічно орієнтована бесіда-консультація відрізняється від звичайної індивідуальної або групової бесіди наявністю психодіагностичного компонента, а також націленістю на глибший психологічний аналіз конкретної ситуації, яка для воїна або члена його родини має особистісний смисл і здійснює на них психотравмувальний вплив. Така консультація може відбутися за ініціативою як психолога, так і конкретного воїна, якому потрібна кваліфікована консультація психолога. Його можна також провадити шляхом організації листування або телефонів довіри в межах військової частини. Психологічна освіта спрямована насамперед на формування у військовослужбовців знань основних закономірностей функціонування й розвитку їхньої психіки, механізмів виникнення негативних психічних станів, формування і вдосконалення навичок І вмінь управлінської ДІЯЛЬ¬НОСТІ, а також на оволодіння простими і водночас ефективними методиками психічної саморегуляції, організації оптимальних форм взаємодії із соціальним оточенням. Психологічна освіта реалізується у системі гуманітарної та командирської підготовки, а також під час бесід, лекцій, здійснення тренінгів, групового психологічного консультування, заходів культурно-виховної і просвітницької роботи тощо. Психотерапія і психореабілітаиія — це такі форми психологічної роботи, які спрямовані на відновлення, вдосконалення І загартування духовної, психічної та фізичної сфер військовослужбовців (членів їхніх родин), їхнє особисте зростання, налагодження гармонійних взаємин із соціальним оточенням, послаблення дії психотравмувальних факторів, формування необхідних для військової служби якостей, оптимізацію морально-психологічного клімату у військових колективах. У вузькому значенні поняття «психотерапія» означає лікування пацієнта за допомогою психологічних методів, засобів і форм впливу на нього, у широкому значенні — це надання психологічної допомоги здоровим пацієнтам у ситуаціях різного роду психологічних ускладнень, а також з метою поліпшення якості його життя. Відповідно, у психотерапії розрізняють медичний напрям, що охоплює лікування у медичних установах нервово-психічних, психосоматичних хвороб і розладів особистості воїна, і немедичний, який скерований на здорового воїна і спрямований на подолання його особистісних труднощів, допомогу в особистісному розвитку та само актуалізації. Психотерапія здійснюється комплексним лікувальним вербальним і невербальним впливом на підсвідомість, свідомість, емоції, почуття, переконання воїна, коли він має певні психічні, нервові і психосоматичні захворювання. Цей вплив може бути спрямований не тільки на конкретного воїна, а й на інших, на соціальне оточення та життя в цілому. Адже психотерапевтична допомога може мати дві основні форми — індивідуальну (ґрунтується на індивідуальному консультуванні) і групову (базується на різних видах дискусій, ігор). Відрізняють психотерапію клінічну (основні методи; гіпноз, автогенне тренування, навіювання, раціональна терапія) та особистісну (може бути індивідуальною і груповою). Психореабілітація— це система медикопсихологічних, педагогічних і соціальних заходів, спрямованих на відбудову, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного і соціального статусу хворого, а також тих осіб, які отримали психічну травму в результаті різної зміни соціальних відношень, умов життєдіяльності та in. Вона використовує форми і методи психотерапії та характеризується як діяльність, спрямована на відбудову психічних функцій і особистісного статусу особистості людини, у нашому випадку, як правило, військовослужбовця. У вітчизняній медичній психології основними принципами психореабілітації є партнерство, різноплановість зусиль, єдність психосоціальних і біологічних методів впливу, ступневість. Таким чином, перелічені форми створюють систему, яка забезпечує оптимальне вирішення завдань ефективної життєдіяльності особистості військовослужбовця в інтересах його змістовної військової діяльності і збереження духовного, психічного і фізичного здоров'я.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні форми психологічної роботи» з дисципліни «Військова психологія»
