Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах
Нині в західній соціальній психології цілеспрямовано й активно розробляють теорію конфліктології. В американських університетах відкриваються центри з вивчення та розв'язання конфліктів, де вивчають теорію і практику подолання конфліктів, готують спеціалістів у цій галузі, надають послуги учасникам конфліктів, а також провадять конкретну роботу щодо різних конфліктних ситуацій. Так, університет Дж. Мейсона (США) з 1982 р. готує студентів за новою спеціальністю — менеджер з конфліктів, яким присвоюють ступінь магістра наук. Зараз теорію і практику цієї дисципліни викладають майже в 150 коледжах та університетах США. 1970 р. в Лондонському університеті було створено центр із вивчення конфліктних ситуацій. В Австралії у 80-ті pp. XX ст. Стелою Корнеліус (засновниця програми) і Геленою Корнеліус (директорка програми) було створено міжнародну організацію з оригінальною програмою вивчення конфліктів на різних рівнях суспільства. Цією програмою цікавляться спеціалісти у галузі конфліктології [77, с. 85]. Досліджуючи конфліктологію, один з її засновників, англійський психолог Дж. Бертон, дійшов висновку, що конфлікти у соціальній сфері — закономірне явище, оскільки люди по-різному сприймають соціальні цінності та мають різні інтереси. Зрозумілим стає його постулат про те, що розвиток будь-якого суспільства безконфліктним бути не може. Цієї ідеї у своїй теорії про неминучість конфліктів дотримується соціолог та психолог Георґ Зимель. Американський спеціаліст у галузі менеджменту Майкл Мескон зі співавторами вважає, що «повна відсутність конфлікту в середині організації— умова не тільки нереальна, а ще й небажана» [65]. Соціолог Л'юїс Козер запропонував розглядати конфлікт як ознаку функціоналізму з позитивними функціями [137]. Нажаль, у вітчизняній психологічній науці цій проблемі почали приділяти увагу зовсім недавно, через це таких глибоких і всебічних досліджень у нас ще немає. У зв'язку з цим немає й загальноусталеного розуміння, чіткого та однозначного визначення й класифікації цієї про¬блеми. Поняття конфлікт походить від латинського слова konfliktus, що означає зіткнення. Психологи в основному визначають конфлікт через поняття суперечності. Така позиція є в «Психологічному словнику» [95]. Інші розуміють під конфліктом зіткнення інтересів людей, які мають місце в їх життєдіяльності. Отже, за основу можна взяти визначення, яке є в «Короткому психологічному словнику»: «Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях або в міжособистісних взаєминах індивідів або груп людей, пов’язаних з гострими емоційними переживаннями» [49, с. 152-153]. Функціональний аспект конфлікту зумовлений потребою змін у людських стосунках. Сутність цих стосунків є протиборством, зіткненням протилежних тенденцій, оцінок, принципів, еталонів поведінки щодо конфлікту. З боку інтересів конфлікт відбиває прагнення затвердити певний принцип, ідею, самоутвердження, вчинок. З погляду стану міжособистісних взаємин конфлікт є деструкцією цих взаємин на емоційному, пізнавальному та поведінковому рівнях. Конфлікт як психічне І соціально-психічне явище є водночас захисною та емоційно забарвленою реакцією, реакцією на ситуації, що психологічно травмують людину, на перепони в досягненні певної мети. Отже, конфлікт являє собою важкорозв'язувану суперечність, що супроводжується гострими емоційними переживаннями. З інструментального боку він виступає як спосіб самоутвердження, подолання негативних тенденцій, а з процесуального—є пошуком виходу, засобів стабілізації взаємин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах» з дисципліни «Військова психологія»
