Результатом спілкування є налагодження контактів між людьми, а сутністю — організація взаємодії суб'єктів діяльності. Поняття спілкування в соціальній психології вживається в різних значеннях. Ними є такі: — один із різновидів самостійної людської діяльності (Б.Г. Ананьев, І.С. Кон, О.О. Леонтьев); — атрибут інших видів людської діяльності (О.О. Леонтьев, В.М. Панферов); — обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С. В и гот¬ський, С.Л. Рубінштейн); — специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку (А.Д. Урсул); — специфічна форма взаємодії суб'єктів (М.С. Каган) та ін. Такі різні підходи до розуміння цього поняття пояснюються, по-пер¬ше, недостатньою розробленістю проблеми; по-друге, труднощами ви¬окремлення спілкування як специфічного явища з інших сфер суспіль¬ного життя; по-третє, супроводженням спілкування всіх видів людської діяльності і взагалі людського буття, бо без спілкування індивід як осо¬бистість не відбудеться. В результаті існують різні варіанти визначення цього поняття. Щодо дефініції спілкування висловлювалися такі думки: О.О. Бодальова: спілкування — це взаємодія людей, змістом якої є обмін інформацією за допомогою різних засобів ко¬мунікації для встановлення взаємин між людьми; О.О. Леонтьева: спіікування — це соціальний феномен, умо¬ва будь-якої діяльності людини; Б.Д. Парйгіна: спілкування — це необхідна умова існування і соціалізації особистості. У широкому розумінні спілкування — це той бік людської діяльно¬сті, що вказує на активну взаємодію людей у процесі їхнього матеріаль¬ного та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних стосун¬ків, який здійснюється через безпосередні або опосередковані контак¬ти, в які вони вступають. Саме через спілкування люди та групи вступа¬ють у всі види стосунків одне з одним, без якого неможливі соціальні відносини, не може існувати жодне суспільство.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття спілкування» з дисципліни «Військова психологія»
