Наступним фундаментальним пізнавальним процесом є пам'ять. Якщо сприймання — це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на наші органи чуття в певний час, то пам'ять — це відображення об'єктивної реальності, але тієї, що діяла в минулому. Вона є основою психічного життя особистості. Без неї жоден живий організм не може психічно розвиватися. І.М. Сеченов визначав пам'ять як наріжний камінь психічного роз¬витку. Вона лежить в основі всіх інших психічних процесів. Розпад пам'яті призводить до розпаду особистості: людина перетворюється на живий автомат. Пам'яттю називається здатність індивіда зафіксовувати, зберігати і відтворювати колишній досвід. Вона складається з трьох процесів: 1) запам'ятовування (закріплення) інформації; 2) збереження (утримання) інформації; 3) відтворення інформації. Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний. В основі людської пам'яті лежить система умовних рефлексів, утво¬рення часових зв'язків або «слідів» процесів, що відбуваються в нерво¬вій системі, детально вивчених Л.П. Павловим і його школою. Голов¬ну особливість людської пам'яті І.М. Сеченов вбачав у переробленні сприйнятого, у його класифікації та сортуванні. Серед процесів пам'яті особливе місце посідає запам'ятовування. Фіксація інформації триває від кількох секунд до кількох годин. Пам'¬ять вибіркова. Не все, що сприймається, запам'ятовується однаково. Найкраще тримається в голові те, що було пов'язане з досягненням мети. Запам'ятовування за ступенем активності може бути мимовільним (ґрунтується на тимчасових зв'язках переважно на рівні першої сиг¬нальної системи) і довільним (більш стійке, тому що грунтується на рів¬ні другої сигнальної системи). Основна роль у військовій діяльності належить довільному запам'я¬товуванню, за якого і розпочинається засвоєння інформації, що стиму¬люється волею воїна, тобто здійснюється навмисно й має цілеспрямо¬ваний характер. Прийоми зонам 'ятовування матеріалу 1. Велике значення має спрямованість на міцність запам'ятовуван¬ня, наприклад, установка на час (запам'ятати назавжди). Як правило, така інформація закріплюється на тривалий час міцніше, ніж тоді, коли воїн каже сам собі: «Запам'ятати на короткий строк» (наприклад, лише для того, щоб скласти іспит). 2. Запам'ятовування значною мірою залежить від спрямованості ін¬тересів воїна, його активності, уваги, емоційної значимості інформації. Дуже міцно тримаються в пам'яті солдата події, що викликали яскраві глибокі почуття. 3. Міцність запам'ятовування залежить від багаторазового повторен¬ня матеріалу, ритмічності заучування. Для ефективності запам'ятовування найважливіше значення має різно¬манітність повторень. Вона дає можливість по-новому поглянути на раніше сприйнятий матеріал, виділити у ньому те, що до цього не було виділено. І, відповідно до нових завдань, які ставляться перед кожним наступним по¬вторенням, спрямовувати запам'ятовування кожного разу чітко визначеним шляхом. Необхідно організувати повторення так, щоб воно містило в собі завжди щось нове, а не було простим відновленням того, що вже відоме. Кількість повторень залежить від обсягу вивченого матеріалу. Відповідно, чим більше матеріалу, тим більше потрібно повторень. При цьому необхід¬но систематизувати процес. Але треба пам'ятати, що, наприклад, краще повторювати матеріал двічі па день протягом 10 днів, ніж 20 разів повторю¬вати матеріал за один день. Під час повторення краще поєднувані усну роз¬повідь зі спробою викласти на аркуші паперу, враховуючи психологічну закономірність спогаду: повторений матеріал краще згадується через 1-3 доби після повторення. І останнє. Процес забування — це звичайний процес, тому не треба чекати, коли все забудеться, а повторити раніше. Запам'ятову¬ється матеріал тим краще, чим більше ділянок головного мозку задіяно в процесі повторення і вивчення. А тому найкраще вивчати й повторювати одразу читаючи, слухаючи самого себе і дивлячись на записаний матеріал у зошиті. 4. Запам'ятовування має бути смисловим (логічним) (рис. 4-4), хоча інколи можна успішно застосовувати механічне запам'ятовування.
5. Для полегшення запам'ятовування і збільшення обсягу пам'яті можна використовувати мнемотехніку, тобто систему різних способів локальної прив'язки, словесних посередників, розбиття на групи [84]. Для цього слід: — включати в роботу велику кількість органів чуття, які бе¬руть участь у сприйманні; — концентрувати увагу; — обрати оптимальний темп сприйняття і зрозумілість засвоє¬ного; — не читати наступне, доки не стало зрозумілим попереднє; — повторювати; — обрати спосіб розподілу матеріалу — запам'ятовувати ціл¬ком або частинами; — комбінувати заучування — спочатку загальне ознайомлен¬ня, осмислення матеріалу, а потім уже заучування частина¬ми за планом; — користуватися логічним осмисленням матеріалу; — застосувати таблиці, схеми, записи. Наприклад, можна застосувати метод словесних посередників. Так, для запам'ятовування черговості різних кольорів у сонячному спектрі заучу¬ється речення: «Чого Олекса жере за гаражами смачні фрикадельки», де перші літери слів відповідають першим літерам назви кольорів сонячного спектра, які розташовані в порядку зменшення довжини хвилі. Такі засоби мнемотехніки застосовують і при вивченні азбуки Морзе. 6. Ще один зручний прийом — запам'ятовування опорних слів, дат, з якими пов'язане те, що заучується. Наприклад, дати історичних подій легше запам'ятати, якщо заучувати не кожну окремо, а спочатку твердо засвоїти одну дату і, відштовхуючись від неї, запам'ятовувати події, які відбулися за два, три, п'ять років до або після неї. 7. Особливо важлива інформація може запам'ятовуватись одразу. Якщо ж необхідно запам'ятати звичайний матеріал, то для цього є три можливості: 1) повторення, 2) узагальнення і 3) штучне підвищення його особистісних цінностей. Таким чином, якість або міцність запам'ятовування в цілому зумов¬лена видами запам'ятовування; інтересом до запам'ятовування (для чого?); вольовим зусиллям (старанністю); установкою на термін; орієн¬тацією на міцність; використанням спеціальних прийомів для запам'я¬товування. У цьому разі доречні слова О.В. Суворова про те, що «...пам'ять — комора розуму, але в цій коморі багато перегородок, а тому необхідно як¬найшвидше укладати, куди слід» [117, с. 28]. Ця людина мала блискучу па¬м'ять. Визнаним зразком виняткової пам'яті вважається й Наполеон Бо¬напарт. 1778 p., ще поручником, його посадили за щось на гауптвахту. І він цілком випадково знайшов у приміщенні, де був замкнений, старий том Юстиніанського збірника (з римського права). Прочитавши його від початку до кінця, він потім 15 років дивував на засіданнях з розробки Наполео¬нівського кодексу славнозвісних французьких юристів, цитуючи Юстині-анський збірник напам'ять. «Він знав, — пише історик Євген Тарле, — величезну кількість солдатів особисто; його виняткова пам'ять завжди... вра¬жала навколишніх. Він знав, що цей солдат хоробрий і стійкий, але п'яни¬ця, а оцей дуже розумний і кмітливий, але швидко стомлюється, тому що хворий на грижу» [117, с. 28-29]. Чи справді пам'ять Наполеона була винятковою? Борис Теплов вва¬жає, що вона мала характер різко вираженої вибірковості [117], тобто утри¬мувала тільки те, що йому було необхідно. Імператор пам'ятав інколи най¬менші подробиці тому, що ці подробиці були для нього надзвичайно важли¬ві і їх знання було необхідне йому під час розв'язання задач. Отже, виникає проблема збереження інформації.
Збереження (другий процес пам'яті) — це здатність утримати, збе¬регти сприйняту інформацію. На прикладі Наполеона ми переконали¬ся, що існують різні види пам'яті. Підставою для такої класифікації є різне місце цих форм у часовій послідовності перетворення інформації від надходження її на чуттєві входи до формування неушкодженого і збе¬реженого на все життя сліду. На цій основі пам'ять поділяють на чотири види: миттєву, короткочасну, проміжну і тривалу [24, с. 88]. Специфікою миттєвої пам'яті є те, що вона не підлягає довільному управлінню, вона не переробляється і не співвідноситься з інформацією, яка надходить на інші чуттєві входи. Вона залишає елементарний слід про¬тягом кількох миттєвостей. Час збереження сліду в миттєвій пам'яті стано¬вить 10-60 секунд, а іноді й менше. Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє в короткочасну. Обсяг останньої невеликий і обчислюється в деяких змінних структурних одини¬цях (7±2 од.), а час збереження становить кілька хвилин. Оскільки обсяг короткочасної пам'яті обмежений, інформація з неї після перекодування виводиться в проміжну пам'ять, де вона зберігається доти, доки не з'явить¬ся можливість перевести її на тривале збереження. Час збереження в про¬міжній нам'яті обчислюється годинами. Важливою особливістю цього виду пам'яті є те, що якщо вона протягом кількох діб не очищається, то організм примусово відключається від прийому інформації із зовнішнього середови¬ща. Процеси очищення проміжної пам'яті відбуваються в основному уві сні [23]. Обсяг тривалої нам'яті необмежений. Так само необмежений і час збе¬реження в ній інформації. Коли треба, інформація з тривалої пам'яті має знову переходити в короткочасну. Взагалі у тривалу пам'ять переходить лише 25-28 % заучуваної інформації. Процес збереження пов'язаний із процесом забування, тобто зник¬ненням з пам'яті слідів того, що запам'ятовувалося. Перш ніж зникну¬ти з пам'яті, подія втрачає зв'язок із теперішнім. Найчастіше забуваєть¬ся другорядне, краще зберігається істотне, основне, воно зберігається і довше, і повніше. Німецький психолог Герман Ебінгауз експериментально з'ясував, що найбільша частина забутого матеріалу припадає на період безпосередньо після заучування. Третій процес пам'яті — це від¬творення інформації (оживлення у свідомості почуттів, думок, прагнень, тобто того, що колись сприймалося).' Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Відтворення може бути довільним, мимовільним і випадковіш. Випадкове відтворення здій¬снюється без спеціальної мети що-небудь згадати, воно виникає неначе само по собі, ненавмисно, інколи в результаті якихось асоціацій. Основними і відмінними особливостями цього процесу є узагальне¬не й опосередковане відображення в корі головного мозку предметів і явищ реальної дійсності, а також їх взаємозв'язок. Довільне відтворення має спрямований характер, відбувається усві¬домлено, залежить від завдання, зусиль волі, від необхідності і потреби воїна щось згадати. Воно має в діяльності воїна основне значення, і його легкість, швидкість, точність тісно пов'язані з двома попередніми етапами процесу пам'яті — запам'ятовуванням і збереженням. За характером запам'ятовування розрізняють емоційний, образний і словесно-логічний види пам'яті. ' Пам'ять не є якоюсь самостійною функцією, вона якнайміцніше по¬в'язана з особистістю, її внутрішнім світом та інтересами. Тому роз¬виток і вдосконалення пам'яті відбуваються паралельно з розвитком бійця.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пам'ять і запам'ятовування» з дисципліни «Військова психологія»
