Сприймання — це психічний процес, який полягає в цілісному ві¬дображенні предметів і явищ навколишнього світу під безпосереднім впливом фізичних подразників на рецептори органів чуття. При цьому сприймання має суб'єктивний характер, бо воно залежить від поперед¬нього досвіду і знань (рис. 4-2). Фізіологічну основу сприймання становить взаємодія різних аналі¬заторних систем або окремих частин одного й того самого аналізатора й утворення на основі цього умовних рефлексів на комплексні подраз¬ники, внаслідок чого у людини виникає більш або менш складний об¬раз предмета чи явища в цілому. Вони поділяються на зорові, слухові, дотикові, рухові та інші, відповідно до переважальної ролі одного з аналізаторів, що беруть участь в акті сприймання. А коли в сприйманні бере участь система аналізаторів, виникають складні комбіновані спри¬ймання. Сприймання характеризується такими основними закономірностями та властивостями; цілісністю, вибірковістю (структурністю), предмет¬ністю, константністю, осмисленістю (усвідомленістю), апперцеп¬цією. Сприймання завжди цілісне. Будь-який предмет або явище, що скла¬дається з різних частин, є комплексним подразником, але сприймається у цілому всіма якостями й ознаками. Вибірковість сприймання виявляється в наданні переваги одним об'єк¬там, явищам або їхнім властивостям над іншими. Це визначається формою ставлення воїна до об'єктів, предметів, що зумовлена значущістю, інтере¬сом, попереднім досвідом. Константність сприймання полягає у відносно більшій або меншій довготривалій постійності окремих властивостей і якостей об'єктів, неза¬лежно від змін, що відбулися з ними. Константність сприймання поясню¬ється дією цілої низки факторів, основне місце серед яких належить адап¬тації та уявленням воїна про певний об'єкт. Основа константності спри¬ймання — багаторазова поява одних і тих самих об'єктів за різних обставин спостереження і виділення їх стійких, незмінних рис. Узагальненість (усвідомлепість): усвідомлення сприймання пов'язане з розумінням сутності об'єкта, можливістю віднести його до певної групи класу, узагальнити його в слові, вловити схожість зі знайомими нам об'єк¬тами. Апперцепція — залежність сприймання від попереднього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особ¬ливостей, а також від професії. Наприклад, лінгвіст, знайомлячись з люди¬ною, як правило, сприймає особливості її мови, лікар зверне увагу на озна¬ки тієї чи іншої хвороби, фотограф — на фотогенічність. Серед складних форм відомі сприймання часу, простору, руху. У військовій діяльності має місце перекручене сприймання об'єкта, яке називається ілюзією. Вона широко застосовується у військовій справі для маскування військ. Основою ілюзій можуть бути фізіологічні закони, закони вищої нервової діяльності. Вони виникають під впливом настанов людини, цілісності сприймання. До таких належать, наприклад, ілюзії перспективи, відстані. Через це однакового розміру фігури здаються нам неоднаковими, паралельні лінії — такими, що збігаються, вертикальні — довшими від го¬ризонтальних тощо. Природу деяких ілюзій досі не вивчено.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сприймання» з дисципліни «Військова психологія»
