Поняття «особистість» психологи тлумачать як сукупність індиві¬дуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини. Особистість — це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі активної трудової ді¬яльності людини. Та обставина, що при цьому змінюються й деякі її риси та якості як індивіда становить не причину, а результат формуван¬ня особистості. Щодо терміну «індивідуальність» слід сказати, що у вітчизняній психології немає чітко визначених співвідношень особистості та інди¬відуальності. Так, Борис Ананьев вважав індивідуальність вищим рів¬нем розвитку особистості [3], Вольф Мерлін — поняття особистості й індивідуальності — близькими [64], Сергій Рубінштейн розрізняв властивості особистості та її індивідуальні особливості [104]. Лев Фридман та Ірина Кулагіна індивідуальність розглядають як сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої, і особистість вва¬жають вищою, ніж індивідуальність [123, с. 126]. Автор дотримується думки, що особистість неповторна у своїй індивідуальності, і тому під індивідуальністю розуміє неповторне поєд¬нання психічних рис і властивостей особистості, що безпосередньо впливають на її поведінку й діяльність. Як висновок можна навести такі слова Олександра Асмолова: «Індивідом народжуються, особистіс¬тю стають, індивідуальності набувають» [5, с. 9]. Вони найповніше ві¬дображають зміст цих понять. Щодо поняття «суб'єкт». У філософських і психологічних словни¬ках можна зустріти такі визначення цього поняття: «Істота, яка має сві¬домість і волю і здатна діяти цілеспрямовано»; «носій предметно-прак¬тичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'¬єкт»; «суспільний організм, чия практична і пізнавальна активність спря¬мована на об'єкт»; «індивід або група як джерело пізнання і перетво¬рення дійсності, носій активності»; «носій певного роду діяльності, свідома істота, що пізнає». Сергій Рубінштейн говорив про «утворення в бутті суб'єктів — центрів перебудови буття». Таким чином, суб'єктом є певна людина, яка розглядається у бутті і разом з пізнанням буття суб'єкт її творить. Зміни в бутті ведуть до змі¬ни суб'єкта як частини буття. Отже, ця взаємодія діалектична: буття творить суб'єкт, а суб'єкт творить буття. Таке розуміння суб'єкта над¬звичайно важливе для військової практики, тобто у процесі навчально-пізнавальної діяльності воїн стає суб'єктом, а ставши суб'єктом, він змінює дійсність, у тому числі й військову. Формування свідомості та самосвідомості є основними умовами перетворення військовослужбовця із об'єкта в суб'єкт педагогічного процесу. Суттєвою ознакою об'єк¬тивного «Я», що опосередковує всі дії військовослужбовця, є цілеспря¬моване самовдосконалення (самоосвіта і самовиховання), яке спрямо¬вано, з одного боку, на розвиток, поглиблення та систематизацію вій¬ськово-професійних і загальнонаукових знань, моральних цінностей, формування якостей, які відповідають його ідеалам, життєвим наста¬новам, суспільним цінностям, з іншого — на усування певних пустот у знаннях, нівелювання негативних звичок поведінки. Змінюючи себе як суб'єкт військово-педагогічного процесу, військовослужбовець змінює умови та обставини власної життєдіяльності й розвитку. Тому самовдо¬сконалення є вищою формою розвитку особистості, її духовного само¬руху Узагальнюючи відомі підходи, визначимо, що особистість — це стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених залучен¬ням її до системи суспільних стосунків і сформованих у процесі спільної діяльності та спілкування з іншими людьми. Людина особистістю не на¬роджується, а стає нею, тому однією з центральних проблем, безпосе¬редньо пов'язаних з питаннями сутності особистості, її становлення та розвитку, є соціалізація індивіда. Воїн як особистість сам створює су¬спільні стосунки, в яких продовжується процес його соціалізації. Але залежно від ролі та місця, яке він посідає в них, формуються певний тип особистості та її структура.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особистість, індивідуальність, суб'єкт» з дисципліни «Військова психологія»
