"Я"/інший — це бінарна ідеологічна, мовна, філософська, психоаналітична та соціальна конструкція, що постулює стан ідеального існування проти стану неіснування. З приходом постмодерності "я"/інший дедалі частіше репрезентує винятковий стосунок між суб'єктами, які займають протилежні позиції в моделях раси, Тендера та політичних владних відносин зразка центр/околиці. "Я" характеризується як усе позитивне; як відчуття актуальності, значущості та цілості. Інший, як його протилежність, — негативне, означальне ніщо, порожнеча й нестача, а тому він перебуває поза центром ідентичності й авторитету. "Я" також репрезентує можливості для агентства та повністю населеної суб'єктивності, тоді як інший позбавлений права на володіння і неспроможний на самореалізацію. Симона де Бовуар, предтеча феміністської думки XX ст. (див. фемінізм і постмодернізм), висунула припущення, що у відношенні "я"/інший жінка привчається займати позицію іншого, об'єкта, а тому негативного відповідника до суб'єкта, чоловіка. Бінарна опозиція між "я" та іншим передбачає, що "я" не може існувати без "не-я" або не-сутності іншого. Справді, "я" створює іншого, щоб забезпечити своє існування, — і навпаки. Прихильники феміністської, марксистської, постколоніальної та расової теорій розглядають стосунок "я" до іншого як відносини домі- нування та виключення, що підтримує нерівність у стосунку до влади, яка існує за патріархальних, імперіалістичних, расистських та інших ідеологічно репресивних умов. Теоретики, такі як Ґаятрі Чакраворті Співак, запропонували розгортання стратегічної "іншості" або політики ідентичності, що вирівнювала б нерівність у стосунку до влади, демонтуючи цю бінарну опозицію. "Я"/інший може також передавати образ внутрішньо розділеного індивіда, як-от при психоаналітичному (див. психоаналітичний рух) підході до розколотого суб'єкта. Нерідко "я" мислиться як суб єкт власного віддзеркалення або тіні, як у розробленій Жаком Лаканом психоаналітичній теорії стадії дзеркала в людському емоційному та суспільному розвитку. При такій концепції стану "я" воно внутрішньо визнає власного іншого всередині себе — саме таке самопізнання та самооцінка притаманні постмодерністському розумінню особистості (див. алтерність).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «"Я"/інший» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
