Коли у психо-соціобіологічному середовищі ставлять запитання: "як можлива репрезентація?" — також запитують: "у якому зв'язку перебуває довербальний контекст із символічною сферою?'. Традиційно в цьому місці вбачають якісь неминучі рештки, якийсь пригнічений неусвідомлений зміст. Коли стимули семіотичної хори сублімуються, то позаду залишаються рухливість і матеріальність на початку утворення думки. Коли ця розмаїта рухливість заперечується "тетичним", це може призвести до невротичних симптомів та гіперабстрактної мови. Коли рухливість стимулів невтримно входить у мову, це призводить до втрати синтаксичної рівноваги. При намаганні висловити невимовний вертикальний простір матеріальних стимулів суспільної взаємодії через такий, що підлягає висловленню, горизонтальний суспільний план синтаксису, постає запитання: як можливо задовольнити стимули в мові? Трансверсальна негативність — це рух розколу, що відкидає символічну та невротичну неґацію несвідомого, витрачаючи та впроваджуючи його. Поетична мова — це результат такої витрати та впровадження. Вона модифі- 435 кує і лінгвістичну логіку, і уявне, заново постулюючи, а також перерозподіляючи відношення між означником та означуваним. Текст стає місцем, що засвідчує рух спростування, необхідний для того, щоб він прийшов до репрезентації, і текст як свідок відкриває себе революційному рухові трансверсальної негативності, що містить у собі "тетичне" із суспільною матеріальністю довербального, досуб'єктного виміру людського.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Трансверсальна негативність» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
