З публікацією своєї праці "Теорія ігор та економічна поведінка" (1944) Джон (Янош) фон Нейман (1903—1957) та Оскар Морґенштерн (1902—1976) започаткували галузь економічної теорії ігор, застосовуючи моделі, запозичені з ігрових підходів гравців у покер та в шахи, до складної економічної діяльності. Нойман, який був також ключовою постаттю в розробці електронно-цифрових обчислювальних машин, та Морґенштерн були насамперед зацікавлені в моделюванні поведінки індивідуальних споживачів у процесі ухвалення ними рішень і прагнули створити мікроекономічну теорію, що пояснювала б індивідуальні віддання переваги, описуючи здійснення споживацького вибору. Вони прийшли до математичної системи підходів та дій, опертих на сукупність правил, заданих для кожної окремої "гри". Стратегічні аспекти, що їх вони приписували більшості видів академічної поведінки, спонукали до подальшого вивчення зон комерції, таких як поведінка при укладанні угод та при споживанні в різних ринкових середовищах, відомих як "урівноважені". Проте моделі Ноймана та Морґенштерна не могли визначити позитивні результати ігор з угодами. Джон Ф. Неш (нар. 1928 р.) розробив два радикально нові підходи до теорії угод, оперті на віддання переваг кожного учасника оборудок, які могли передбачити успішні ре- 426 зультати на "графіку контактів". Вимірюючи результати корисності для всіх імовірних домовленостей, моделі Неша — уславлені "рівноваги Неша" — можуть зосереджувати увагу або на позитивних результатах, як у випадку кооперативних ігор, де всі учасники дотримуються недвозначно заданих правил, або на експериментальних підходах, як у випадку некоопе-ративних ігор, наприклад, в економічній системі вільного ринку. В 1994 р. Неш та двоє економістів, які ревізували та модернізували його первісний аналіз некооперативних ігор, Джон С. Гарсані (нар. 1920 р.) та Райнгард Зельтен (нар. 1930 p.), були нагороджені Нобелівською премією в галузі економіки. Мабуть, найвідомішою і найуживанішою схемою в теорії ігор є "дилема в'язня", що її так назвав Елберт В. Такер (1906—1995). Суть її полягає в тому, що двох індивідів заарештовують за злочин, хоч невідомо, чи справді вони його вчинили. Вміщені в окремі камери, в'язні не мають змоги спілкуватися і обидва вислуховують одне й те саме від тюремного наглядача: якщо обидва в'язні зізнаються в злочині, кожен із них муситиме відсидіти в тюрмі чотири роки; якщо не зізнається жоден, поліція все ж таки не зніме з них звинувачення повністю, і обом дадуть по два роки; якщо ж один зізнається, а другий — ні, тоді тому, хто зізнається, доведеться ще довго співпрацювати з поліцією, щоб заслужити волю, а другому дадуть п'ять років ув'язнення. За умови, що йдеться про кооперативну гру зі статичною рівновагою, — тобто за умов, що тюремний наглядач дотримуватиметься правил, які він пропонує — метою цієї гри для гравця буде мінімізувати свій термін ув'язнення. Ця фундаментальна гра "з ненульовою сумою" (гра без очевидного переможця й того, хто програв) стала своєрідним культурним символом, після того як її було сформульовано в 1950-х pp., і навіть відіграла не останню роль у побудові сюжету та розвитку інтриґи опублікованого 1996 р. роману Ричарда Пауерса "Дилема в'язня" та американського фільму "Воєнні ігри", що вийшов на екрани 1983 p., y якому йшлося про атомну добу та загрозу взаємно Гарантованого знищення, що теж логічно виводиться з теорії ігор. Як теорія рішень та взаємодій, теорія ігор нагадує психологічну теорію суспільних ситуа- цій, зокрема формулювання та зміни індивідуальних вірувань у широкому діапазоні різних сфер. Завдяки тому, що теорія ігор зосереджується на досягненні цілей поза бінарними обмеженнями, такими як виграш/програш та правильний/хибний, вона знайшла подальше застосування й удосконалення в таких галузях, як моральна філософія, політологія та еволюційна біологія. Дослідження ігор із численними рівноважними станами, де гравці повинні координувати свої ходи та задуми діахронічно та не маючи повної інформації про суперників, стало домінантною галуззю наукового пошуку від початку 1960-х pp. Від середини 1980-х pp. і пізніше теоретики ігор, що працювали в експериментальній економіці, звернули увагу на питання вивчення поведінки споживача та економічних адаптацій у "хаотичних" іграх, тобто іграх із численними динамічними рівноважними станами. Ці дослідження привели до справжнього прориву в розробці теорії ігор, відомої як теорія проектування механізмів, яка покінчила з характерним для традиційної теорії ігор опертям на задані правила гри й аналізує наслідки правил різного роду, що застосовуються до порівнянних сценаріїв, включаючи стратегії ухвалення рішень за динамічними правилами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Теорія ігор» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
