Термін "суспільство контролю" зустрічається в пізній філософії Дельоза. Хоч цей вираз запозичено з творів американського романіста Віль-яма С. Бероуза, проте як поняття його вперше застосував французький філософ Мішель Фу-ко у своєму аналізі епохального та архітектонічного принципу, який править так званими "великими інституціями" суспільства (наприклад, політикою, медициною, етикою, правом, економікою тощо). Згідно з Фуко, період постмодернізму сигналізує про розрив із організацією "дисциплінарних суспільств", яка розпочалася у XVIII ст. і була позначена поділом суспільного поля на серії "закритостей" (enfermements), таких, як "родина", "школа", "військо", "в'язниця", "лікарня" та "місце праці" (або фабрика). Кожна закритість регулювалася метафорично переносним вираженням "авторитету" (наприклад, "батько", "вчитель", "лідер", "генерал", "бос") та сукупністю формальних принципів або процедур, які приєднували всі ці області суспільного життя до звичайного простору. Саме наявність цієї структури дозволяла індивідові (тобто елементарній ідентичності дисциплінарної організації) переходити з однієї закритості в іншу; наприклад, з родини в школу, зі школи в армію, з армії на місце своєї праці, й нарешті, від місця своєї праці в лікарню або в'язницю. Згідно з Дельозовим прочитанням аналізу Фуко, суспільство нині перебуває в процесі "скасування" дисциплінарного порядку суспільства, яке зараз підпорядковується новому режимові сил, і це пояснює, чому класичні дисциплінарні закритості перебувають тепер у загальному стані кризи та безладу: мабуть, "родина", "національна держава" та "університет" (або "школа") дають нам найбільш наочний приклад цього стану кризи. Таким чином, "суспільство контролю" — це той принагідний термін, яким Дельоз позначає нове облаштування "постдисциплінарної" організації суспільства новою сукупністю сил, які досі чітко не визначені. Наприклад, замість суспільного простору, організованого в серію закритостей та "індивіда", визначеного або ідентифікованого його (або її) позицією в тій або 410 тій закритості (наприклад, дитина, студент, робітник, солдат, пацієнт або в'язень), Дельоз мислить появу нової форми ідентичності ("ди-відуала"), що його можна уявити як елементарну частинку нескінченно відкритого простору, який відбуває безконечний процес модуляції або деформації. Як пише Дельоз, "контроль завжди триває короткий термін і швидко видо- змінюється, тоді як дисципліна була тривалою в часі, безконечною і дисконтинуальною. Отже, людина перебуває тепер не в закритості, а в боргу" (Deleuze, 1990: 179).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суспільство контролю» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
