Стирання — це друкарська практика, застосована Жаком Дерида, щоб поставити під сумнів однозначність значення. Ставши важливим терміном у словнику Дерида та деконструкції, стирання на одному з рівнів — це просто друкарська практика позначення ключових слів або термінів великим "X", прийом, до якого вдавався раніше філософський попередник Дерида Мартін Гайдеґер. Це, одначе, щось більше, аніж просто друкарська новація, бо, вміщаючи слово sous rature (тобто "під стирання"), Дерида водночас визнає і ставить під знак запитання значення та узвичаєне застосування цього терміна. Його друкарське застосування вперше відбулося в початковому розділі опублікованої 1967 р. книжки "Про граматологію", перекладеної та опублікованої англійською мовою 1976 р. На запитання: "Що таке знак?" — Дерида відповідає: "Не можна дістати відповідь на це запитання інакше, як кинувши виклик самій його формі і почавши думати, що знак — це та невдало названа річ, єдина, що уникає установчого запитання філософії: "що це?" (1976: 19). Як показує цей уривок, друкарська практика відкриває ширший діапазон проблем, що їх порушує стирання (стерте). В 405 кінцевому підсумку, під стирання, за Дерида, потрапляють не лише якісь конкретні знаки, а сама сиґніфікація та основа й структура первісного значення. Власне, стирання функціонує як друкарське вираження деконструкції. Практика відіграє важливу роль у ширшому інтересі до присутності та відсутності в рамках метафізичної традиції, яку започаткував Гайдеґер і яку розширює Дерида. Філософські пошуки Гайдеґера спрямовані на те, що забуто та заховано в історії метафізики, і найпершим поняттям, яке потрапляє під стирання, є саме Буття, присутність, яка нині відсутня. Тобто Гайдеґер зацікавлений у тому, щоб спробувати повернути цю відсутність до нової правдивої присутності. Дерида розходиться з Гайдеґером у цьому важливому пункті і ставить запитання про те, чи можливо віднайти присутність у своєму есе під назвою "Différance" ("Розрізнення"), що міститься в його опублікованій 1972 р. книжці "Околиці філософії", перекладеній та опублікованій англійською мовою 1982 р. Тоді як Гайдеґер намагався віднайти присутність відсутності, Дерида ставить під знак запитання існування колишньої присутності, твердячи, що не існує первісної присутності, з якої можна було б почати. Натомість усе, що існує для Дерида, — це відсутність присутності, якої ніколи не було, позначеної слідом, що як такий є "не присутністю, а симулякром присутності, що зміщується, зсовується". Таким чином, слід — це, в кінцевому підсумку, фальшива копія присутності, яка, "власне, не має свого місця", додає Дерида, бо "стерте належить до її структури". Проте слід має ще конкретніший характер: це — "слід стертого сліду" (1982: 24). Якщо висловити це просто, то стерте для Дерида позначає не втрачену присутність, а потенційну неможливість присутності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стирання» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
