Термін "непрозорість" може мати стосунок або до референції та значення, або до розуму. Коли він застосовується для характеристики значення та референції, то означає, що референт даного слова непроникний і не може бути однозначно встановлений, навіть через простий показ. Це твердження приводить до проблеми невизначеності в перекладі, що найбільше обговорюється в колах англо-американських аналітичних філософів В. В. Квайном та Доналдом Девідсоном. Квайн висунув тезу про те, що слова мають значення лише в рамках завершеної теорії "наявних зацікавлень" ("going concerns") і навіть прямим показом не можна визначити термін без такого теоретичного підґрунтя. Девідсон твердив, що переклад може відбуватися лише при умові відсилання до теоретичних поглядів та переконань перекладача та що всякий переклад базується на припущенні, що більшість уявлень, що перекладаються, відповідають істині. На цій основі Девідсон виступив проти твердження, що уявлення мають стосунок до концептуальних схем, оскільки ми не можемо знайти смисл у концептуальних схемах, абсолютно чужих нашому власному концептуальному підґрунтю. Уявлення про непрозорість розуму є реакцією на картезіанське розуміння розуму як 287 прозорого у стосунку до себе. Згідно з картезіанським уявленням про розум, ми через самоаналіз можемо дістатися до всього змісту свідомості, і ці переконання, наміри та сприймання легко можуть бути відокремлені одне від одного та детально вивчені. Психоаналітична теорія Фройда поставила під сумнів це уявлення про розум, постулювавши несвідоме як частину розуму, що впливає на переконання та бажання, проте залишається недосяжною або (в ліпшому випадку) досяжною лише почасти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Непрозорість» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
