Людина — це технічна людина, чия технологія віддзеркалює суспільну та політичну механіку, що бере участь у формуванні того, як людина бажає, та в конструюванні того, чого людина бажає. Людина — це щось більше, аніж тварина, яка бажає, вона є машино-людиною, що бажає, виготовленою для того, щоб бажати, бажати любовно, патріотично, капіталістично. Маючи дві руки, щоб перетворити те, що є, на те, чим воно має стати, вона створює своє суспільне та політичне становище у структурі світу. Коли її дві руки беруться за діло, бажання перетворюється на ринкову економіку і вже не є ані невинним, ані таким, яке можна відразу задовольнити, ані таким, яке народжується з суб'єкта, що має намір створити об'єкт. Завдяки своїм двом рукам людина перевершує себе як мисляча субстанція, розладнує метафізичну перевагу мислячого суб'єкта і залучає його до праці на користь чогось іншого, аніж його сфа-нтазоване ноуменальне "я". Бажати — це працювати задля створення інфраструктури згідно з якоюсь ідеологією. Людина ніколи не бажає лише заради власного інтересу; дві руки, які надають форму її бажанням, не тягнуться від природи до культури, вони вже окультурені й підкоряються негерметичному духові людини, охрещеної в мові. Людина бажає в інтересах когось іншого, і саме під час створення таких комплексів речей, як ЛЮДИНА— КІНЬ— СТРЕМЕНО, а не назв або облич, суб'єктів та об'єктів, бажання приходить до свого найповнішого вираження як безособистісна і невідчутна механічна сила. Отже, машина бажань долає суб'єкт формулювання, який постулює об'єкт бажання, і, роблячи так, безперервно створює план іманентності, щоб виразити досуб'єктивне несвідоме суб'єкта, який стає суб'єктом і чия роль перетворюється на роль розважливої жінки. І лише тоді, коли суб'єкт стає жінкою, невідчутною, безособистісною, коли він долає свій метафізичний потяг до особистості та одиничності, він висловлює істинне бажання. Отже, технологічна людина будує реальне тільки як уявна машина бажань, що уникає символічного. НОЕЛ ВАГАНЯН
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Машина бажань» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
