Кіборґ — це форма життя, утворена внаслідок злиття органічної та машинної систем. Спершу створений ученим-дослідником Австралійської державної служби з аеронавтики та досліджень космосу Манфредом Клайнсом та американським клінічним психологом Натаном Клайном для позначення кібернетичного організму, людини, технічно підсиленої з метою її використання в космічних польотах, цей термін потім був застосований у феміністських студіях тех-нонауки Донною Гаревей до постмодерного суб'єкта, що характеризується мінливими, численними та іронічними онтологіями. Після того кіборґ-теорія стала важливою для фемінізму (див. фемінізм і постмодернізм), у кіно-студіях та культурних студіях. Кіборґ є також центральним теоретичним поняттям антропологічного підрозділу науки, що нині народжується, кіборґ-антропології. Походження У своїй праці "Кіборґи та космос" (1960) Клайнс і Клайн запропонували термін "кіборґ", щоб описати підсилену машинами людину, створення якої вони вважали необхідним для дослідження космосу. Вони визначили кіборґа як "самореґуляційну систему людина-машина" (1960: 27). Клайнс і Клайн реально створили прототип свого першого кіборґа, імплантувавши мікронасос під шкіру миші; він безперервно й незалежно насичував мишу хімічними речовинами. Невдовзі кіборґ став головним персонажем у науковій фантастиці. І в літературі, і в кіно технологічно підсилена людина дуже по-різному використовувалася, щоб описати потенціал людського порятунку через технологію, так само як і можливість панування людини за допомогою технології. Постмодернізм У праці "Іронічна мрія про спільну мову для жінок в інтегрованому контурі: наука, технологія і соціалістичний фемінізм у 1980-х pp., або Соціалістичний феміністський маніфест на підтримку кіборґів" (1983) Донна Гаревей запровадила термін "кіборґ" як метафору для постмо- дерного суб'єкта. Для Гаревей кіборґ був злиттям "наукової фантастики та суспільної дійсності", гібридним за своїм становищем суб'єктом, який, кинувши виклик різниці між людиною та машиною, переступив через фіксовані межі та бінарні дихотомії. Таким чином, твердила вона, кіборґ є корисним концептуальним пристроєм для відкриття кордонів узагальнюючих теорій. Гаревей припустила, що метафора кіборґа могла наділити фемінізм новим "політичним міфом", який надає смислу складним історичним побудовам суспільного розташування, ідентичності та ґендеру; в такий спосіб спільна політична діяльність та суспільна солідарність могли бути породжені без розмивання поваги до розмаїття. У своєму есе "Кіборґовий фемінізм та методологія пригноблених" (1995) Шила Сендовал розвинула ці ідеї далі, запровадивши поняття "кіберфемінізму". Хоча Сендовал побачила в метафорі кіборґа, застосованій Гаревей, потенціал для ефективнішої феміністської політики, вона застерегла проти надто загального застосування поняття кіборґ-суб'єктивності, а надто до жінок із небілим кольором шкіри. Джосеба Габілондо у своїй праці "Постколоніальні кіборґи: суб'єктивність у добу кібернетичного розмноження" (1995) розширила цю критику, висунувши припущення, що кіборґ — це насправді панівна позиція суб'єкта, якій віддає перевагу багатонаціональний капіталізм. Артур Крокер у книжці "Мотлох даних: теорія віртуального класу" (1994) розбудив привид кіборґа у своєму понятті "рекомбінантного знаку , постмодерного суб єкта пан-капіталізму, який, покликаний економікою всеохопного виробництва культурної продукції, водночас є осередком виготовлення предметів споживання. Критика Крокера була більш-менш повторена критикою Олукер Розін Стоун, яка у книжці "Війна бажання і технологія" (1995) попередила, що нам слід остерігатися тих владних структур, у яких можлива кіборґ-суб'єктивність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кіборґ» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
