Винайдення аудіо- та звукових технологій і систем нагромадження інформації радикально змінило способи, якими історія доходить до постмодерності (постмодерної сучасності). Ці зміни означають більше, аніж просто перехід від письмового (друкованого) тексту до широкої інфокультури. Гі Дебор (нар. 1931 р.) називає цю нову культуру з її безліччю образів "суспільством вистави". Тоді як Карл Маркс говорив про капітал як про економічну субструк-туру (базис) буржуазного світу, а про ідеологію як про його суперструктуру (надбудову), Дебор твердить, що реальне дезінтеґрувалося, капітал перетворився на образ, а реальні події розчинилися в медіа-гепенінґах. 177 Жан Бодріяр зробив ще радикальніший хід, твердячи, що образи стираються й перетворюються на абстракції генетичного та комп'ютерного кодів. Через застосування технологій відтворення те, що в минулому бачилося як реальне, замінюється тепер дублікатом реального, а отже, набуваючи ілюзорної подібності до себе, реальне перетворюється на гіперреальне. А що історія вимагає розглядати реальні події, то вір-туалізація реальної дійсності робить історичний об'єкт невловним і в такий спосіб усуває саму можливість історії. За відсутності історичного об'єкта акти меморіалізації можуть бути тільки жестами хибної свідомості та невдоволення. Перед істориком-постмодерністом постає дилема: або відмовитися від відповідальності за тих, хто був позбавлений голосу, або використати культуру образів для зображення жертв історії. Бодріяр погоджується, що культуру симуляції (наслідування) можна оминути через лінгвістичні методи поетизації та іронії. Едіт Вишоґрод заперечує, що хоч іронізація культури інформації та образу й підриває симуляцію й зупиняє потік образів, моральні наслідки є значущими. Заперечуючи симуляцію, яка підриває історію та пам'ять про реальне, іронія сама перетворюється на моральний жест. Таке обернення не відновлює повернення до історичного наративу, що мислиться як репрезентація, але воно все ж таки дозволяє історикам очистити образи від сукупних змін так, щоб вони могли розкривати етичне значення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Історія як вистава» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
