Диференд (le différend) — це термін, який на пізнішому етапі своєї творчості запровадив у вжиток французький філософ і теоретик культури Жан-Франсуа Ліотар для того, щоб описати нерозв'язні суперечності між фразовими режимами (мовними іграми) за відсутності регулятивних великих наративів. Для мислителів постструктуралізму та постмодернізму "лінгвістичний поворот", започаткований Фердинаном де Сосюром, зробив суверенність знаку, як і самодостатність концептів та ідей, неможливими. Знак залежить від опозиційних відмінностей у межах знакової системи. А що існують, як зазначав де Сосюр у своєму "Курсі загальної лінгвістики", "лише відмінності без жодних позитивних термінів ", то метафізика присутності у знаку, до якого приліплюються всі її атрибути, є оберненою, а значення знаків є функцією системи протиставлень. Ця знакова система протиставлень, оперта на радикальну неоднорідність мови, має своїм наслідком усунення самостійно узаконених дискурсів, що накопичуються як трансцендентні цінності значення й істини. Тоді як знакова система протиставлень робить можливим здійснений де Сосюром лінгвістичний переворот, приводячи до постструктуралізму, в загальному випадку вона є недостатньою для того, щоб завершити постмодерніст-ський переворот, і, усвідомивши це, Ліотар винайшов диференд. На думку Ліотара, диференд більшою мірою походить із лінгвістичного повороту, який започаткував Вітґенштайн, та із запровадженого Кантом поняття рефлективного судження за відсутності критеріїв, аніж із Сосюрової лінгвістики. Знаки для Вітґенштай-на набувають значення в контексті, у мовних іграх. Ліотар дивиться на ці мовні ігри як такі, що створюють умови для дискретних типів дискурсу. Для фразових режимів. Проблема, яку назвав Ліотар, полягає в тому, що можна постулювати безліч контекстів, мовних ігор навколо будь-якої заданої події. Диференд, за Ліотаром, постулює відмінність як неоднорідність, а не тільки як протиставлення. Цей наголос на неоднорідності відкидає регулятивну функцію узагальнюючих дискурсів (Кант) або, як 128 називає їх Ліотар, "великих наративів" навколо режиму контролювання фраз. Диференд, у тлумаченні Ліотара, це "нестабільний стан і момент мови, в який те, що напевне може бути об'єднане у фрази, ще не піддається цьому об'єднанню. Цей стан включає в себе мовчанку, яка є неґативною фразою, але він також звертається до фраз, які в принципі є можливими" (Lyotard, 1988: 13). Як вважає Ліотар, диференд, що розуміється як "ще не висловлене" дискурсивних мо-дальностей, постійно відвертає завершення значення, що постає або з минулої події, або з майбутньої події, яка передбачає завершення під егідою єдності — кінця відмінності. Інакше кажучи, диференд ставить під знак запитання одиничність наративів, указуючи на фрази, які можуть існувати, але ще не існують. Нехтування несумірності наративних висловлювань призводить до політико-лінгвістичної рівноваги, в якій одна сторона говорить за другу, затемнюючи глибинну суть дискусії. Ліотарове заперечення цієї політико-лінґвістичної рівноваги робиться в ім'я справедливості, що визначається як така, що свідчить на користь існування точки відмінності. "Малі наративи", результат ди-ференду, забезпечують те, що рівновага або закриття дискусій ніколи не настає. Утверджувати момент закриття у фразових режимах означає твердити, що відмінність примирено з мета-наративом; це, як вважає Ліотар, і є несправедливістю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Диференд» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
