Термін "глобалізація" виник у літературі з менеджменту й бізнесу в 1970-х pp. для позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу; в суспільні науки він увійшов через географію й соціологію, а в гуманітарні — через антропологію та культурні дослідження. В академічній мові термін "глобалізація" звичайно застосовують, коли йдеться про цілеспрямовано всеосяжні світові масштаби діяль- 94 ності глобальних корпорацій, безпрецедентні потоки товарів, грошей, людей та уявлень через національні кордони і можливі у зв'язку з цим зникнення або трансформації національної держави та її суверенності. Цей термін також застосовується для опису післяфордівських стратегій гнучкого нагромадження, таких, як маркетинг ніш та вчасне виробництво, на противагу фордівським стратегіям масового маркетингу, опертого на широке товарне виробництво, та для позначення змін у фінансах і функції грошей, що відбулися із завершенням започаткованої в Бретон-Вудсі системи контролю капіталів і фіксованих курсів обміну. Аналітично цей термін застосовувався в два способи. По-перше, він функціонує як реакція на ранні теорії капіталізму, такі, як теорія світових систем Імануїла Валерштайна та світова історична перпектива Фернана Броделя. Вчені, які вивчають глобалізацію, намагаються з'ясувати, чи є щось нове за нинішньої доби глобального капіталізму, й відповідають на це запитання, спрямовуючи увагу найдалі від механістичних або узагальнених теорій капіталу та історії, до умовної метафізики руху, що відбувається у глобальних системах виробництва та споживання. Навпаки, наголос переноситься на форми побудови особистості та влади, а також неповноти й невизначеності. По-друге, він функціонує як реакція на переможні наративи глобалізації, що поширюються бізнес-літературою та теоретиками "кінця історії" або "кінця географії", які вважають три явища завершальними для модерного проекту приведення людства під омофор однієї раціональної системи, яка передбачає глобальне поширення капіталізму, загибель соціалістичного блоку та створення нових інформаційних технологій. Критики відповідають на це, кидаючи виклик їхнім принципам панування, всеохопно-сті та проникнення і звертаючи увагу на проблематичність символіки в корпоративній риториці, що розглядає глобалізацію як нову мову влади. Як альтернативу, такі вчені пропонують образи глобальності, що мають привернути увагу до глобального громадянського суспільства, яке виникає у парі з глобальним капіталізмом або як реакція на нього, наголошуючи на різнорідності, гіперреальності та парадоксаль- ній ідентичності формацій, які співіснують із постмодерністю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Глобалізація» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
