Термін "бінарна опозиція" ("подвійне протиставлення") був уперше вжитий Фердинаном де Сосюроіи для проголошення тези, що мова — це система, оперта на відношення опозиції (протиставлення), й відтоді широко застосовується в деконструктивістській, феміністській та структуралістській критиці та в лінгвістиці. Бінарна опозиція була досліджена Клодом Ле-ві-Стросом у лінгвістичному аналізі і Романом Якобсоном та Роланом Бартом у структурному літературному аналізі. Не так давно Жак Дерида зосередив свою увагу на бінарному протиставленні, як на первісній скептичній методиці деконструктивістського літературного аналізу. Ця методика має на меті зруйнувати мовчазну ієрархію насильства, що її ми знаходимо в таких бінарних опозиціях, як: чоловік—жінка, усна мова—письмо. Руйнування бінарності має на меті не перевернути ієрархію, а радше дестабілізувати її, щоб залишити протиставлення у стані нерозв'язності (див. апорія; "я"/ін-ший).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бінарна опозиція» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
