Альтюсер, Луї (Althusser, Louis) Hap. 16 жовтня 1918 p., Бірмандрейс, Алжир. Філософ-марксист Задум Луї Альтюсера полягав у тому, щоб реконструювати марксизм у кільватері структуралістських та постструктуралістських теорій дискурсу. Він піддав наполегливій критиці гуманізм, історицизм та емпіризм, вважаючи їх засобами впливу буржуазної ідеології на сучасну йому марксистську теорію. Альтюсер твердив, що ці буржуазні види розуміння блокують наукове теоретичне осмислення історії, як суперечливого поєднання структур, із економічною детермінантою, як "останньою інстанцією". Гуманізм затемнює той факт, що суб'єктивність є продуктом способу виробництва, а отже, має історичний характер. Проти історицизму можна висунути той арґумент, що теоретичне осмислення будь-якої історичної ситуації є надто суперечливим і складним, що вона визначається взаємодією антагоністичних і неоднорідних процесів та чинників. І нарешті, емпіризм підриває по-справжньому наукове розуміння історії, яке передбачає, що знання можна добути лише через внутрішньо логічно пов'язану проблематику, яка зумовлює 'об'єкт знання" (у його протиставленні "реальному об'єктові"). У своїй реконструкції марксизму як історичної науки Альтюсер, крім того, перебудував марксистську епістемологію, ввівши в неї поняття структурної детермінації та наддетермі-нації. Ці поняття заперечують форми есенціалі-зму, що їх Альтюсер розглядав як такі, що сприяють проникненню буржуазної ідеології в марксизм. Структурна детермінація, в рамках якої причини присутні лише у своїх наслідках, а не як самонаявні сутності, що мають онтологічну перевагу над простими епіфеноменами, кинули виклик механістичним моделям причинності й тим, які спираються на гегелівське поняття загального. Тим часом наддетермінація покликана пояснити історичні антагонізми та розлами, які не можуть бути пояснені, виходячи з припущення про розгортання неоднорідної історичної сутності. Альтюсерова теорія ідеології також мала дуже велике значення. Він критикував поняття ідеології як ілюзію, що просто відтворює в духовній формі відчуження людини. Натомість він пропонував розуміти ідеологію як "репрезентацію уявного взаємозв'язку індивідів із реальними умовами їхнього існування". Крім того, він твердив, що ідеологія матеріальна, а отже, її слід розуміти у її стосунку до практики, яка підтримує і відтворює її. Виходячи з цього, він запропонував ввести поняття ідеологічного державного апарату для пояснення суспільних інститутів, зокрема засобів масової комунікації та системи освіти, які відтворюють ідеологію, продукуючи суб'єктів як її носіїв. Альтюсер висловив припущення, що цей процес відбувається через — так ним названу — "інтерпеляцію", засобами якої індивід витворюється як суб'єкт, 21 що впізнає себе в наявній реальності, а отже, й визнає цю реальність за єдино можливу. Метою Альтюсера було захистити марксизм як різновид наукової теорії та критики, здатної осмислити різні обмеження нинішнього капіталістичного суспільства та виробити знання, необхідні для того, щоб перебудувати його на соціалізм. Проте Альтюсер ніколи по-справжньому не приймав концепції класової боротьби та революції у свою реконструкцію марксизму. Тому він залишив відкритою можливість засвоєння його концептуальних новацій прибічниками постмарксистського проекту, що його, віддаючи перевагу наддетермінації, а не структурній детермінації, замінивши науковий реалізм Альтюсера на повномасштабний конвенціоналізм, який заперечує всяке знання про реальність, і застосовуючи те, що для Альтюсера було ще ризикованим поняттям ідеології, щоб підтримати релятивістське розуміння ідеології як саморепрезентації, постальтюсеріансь-кий постмарксизм відсував усе далі й далі від наукової, революційної політики.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Альтюсер, Луї» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
