Аґамбен, Джорджо (Agamben, Giorgio) Нар. 1942 p., Рим, Італія. Філософ і теоретик літератури У 1966-му і знову в 1968 р. Джорджо Аґамбен навчався у Мартіна Гайдеґера на двох семінарах у Ле Торі. Аґамбен не тільки працював із Гайдеґером на початку своєї філософської кар'єри, а й присвятив його пам'яті свій твір "Stanza: la Parola є il fantasma nella cultura occidentale" ("Строфа: слово та ілюзія в західній культурі", 1977). Таким чином, працю Аґамбена слід розглядати у філософському контексті філософії Гайдеґера, й зокрема в тому її плані, в якому вона наголошує на зв'язку між мовою, присутністю й Буттям (Dasein). Та хоч безсумнівним є те, що існує ціла низка значущих паралелей між працями Аґамбена й Гайдеґера, — наприклад, віддання переваги мові, центральне місце, що належить Буттю, в їхніх творах, використання поезії як засобу філософського дослідження та постійний потяг до античної грецької філософії, — працю Аґамбена слід розуміти не просто як продовження Гайде-ґерової романтичної німецької філософії, а радше як важливий сучасний міст, який пов'язує Гайдеґера, античну філософію та постмодерну філософську сучасність. Не дивно також, що Аґамбенова праця дає не тільки ретельне пояснення традиційних філософів, таких як Аристотель, Платон, Геґель, Кант та різних середньовічних теологів і філософів; такі мислителі сучасного постмодернізму, як Фердинан де Сосюр, Зиґмунд Фройд, Вальтер Беньямін і Жак Дерида теж широко представлені у філософському та літературному ландшафті Аґамбена. Більше того, Аґамбен видав повну збірку філософських праць Бенья-міна в італійському перекладі. Власне, твори Аґамбена накреслюють схему філософської генеалогії, що показує, до якого ступеня постмо-дерністська філософія й далі досліджує теми, що перебували в центрі уваги традиційної філософії: проблеми, пов'язані з репрезентацією в мові, мисленні та в мистецтвах; питання форми у стосунку до ідей; і суспільні та етичні виміри буття, techne й nomos. Мабуть, найістотнішим внеском Аґамбена стали його роздуми над тим, як постмодерніст-ський наголос на політиці ідентичності повертає нас до визнання центрального місця етики в будь-якому обговоренні соціальних проблем. Аґамбен оприлюднив своє дослідження зв'язків між політикою, суспільством та етикою у своїй праці "Linguaggio є la morte: un seminario sul luogo délia negativita" ("Мова й смерть: семінар на тему про місце неґативності") (1982), де він доходить висновку, що мова — це фактично колективний голос, і вона, власне, щомиті проголошує етос, який має підштовхувати до пильного й невтомного розгляду етики. Аґамбен продовжував розглядати взаємозв'язки між мовою, політикою й суспільством також у своїх пізніше виданих книжках "Comunita che vienne" ("Спільнота, що приходить") (1993) та "Idea della prosa" ("Ідея прози") (1985). У такий спосіб творчий шлях Аґамбена становить продовження досліджень традиційних філософських тем (наприклад, аристотелів-ське обговорення мови й суспільства в "Поетиці" та в "Нікомаховій етиці" або Платонів розгляд урядування та громадянства в "Державі"); але головний внесок Аґамбена полягає в синтезуванні нашого сучасного розуміння знання, мови й політики з фундаментальними суспіль- 13 ними й етичними питаннями, які ставилися, переосмислювалися й переоцінювалися філософами протягом усієї людської історії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аґамбен, Джорджо» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
