Форми бухгалтерського обліку та їх історичний розвиток. Принципи побудови форм бухгалтерського обліку та перспективи їх розвитку
Однією з важливих умов раціональної організації бухгалтер- ського обліку є застосування найбільш ефективної форми бухгал- терського обліку, підвищення його технічної оснащеності. Під формою бухгалтерського обліку розуміють певну систему взаємопов’язаних облікових регістрів суворо встановленої фор- ми і змісту, що зумовлює послідовність і способи облікових за- писів. Основними відмінними ознаками, що визначають особливості окремих форм бухгалтерського обліку є: зовнішній вигляд і будова облікових регістрів; взаємозв’язок хронологічних і систематичних регістрів синте- тичного і аналітичного обліку; послідовність і техніка облікової реєстрації; ступінь механізації обліково-обчислювальних робіт. За час існування бухгалтерського обліку застосовувалися різні форми. На ранньому ступені розвитку облік вівся самим власни- ком господарства для організації спостереження і контролю за збереженням його майна та розмірами одержуваного доходу. Відомо, що найбільш ранньою була стара італійська форма, описана італійським вченим математиком Лукою Пачолі в роботі «Трактат про рахунки і записи», виданій в 1494 р. у Венеції. В ній він писав, що для зручності й легкості потрібні три книги: «Мемо- ріал» (Пам’ятна книга), Журнал і Головна книга. Операції запи- сували зі слів власника або з його Пам’ятної книги (вона заміню- вала собою документи) в хронологічний регістр — Журнал (де за- значалися кореспондуючі рахунки), а потім в систематичний ре- гістр — Головну книгу. Рахунки в Головній книзі вели як індиві- дуальні, їх відкривали на кожен об’єкт обліку (наприклад, раху- нок Коштів, рахунок Зерна тощо). За даними Головної книги складали баланс. Отже, наприкінці ХІV ст. вперше було описано книжкову фор- му обліку. Вона задовольняла потреби купців і дрібних ремісни- ків. Проте із зростанням обсягу діяльності, збільшенням кількості господарських операцій виникла потреба в узагальнених (синте- тичних) показниках. Тоді Головна книга перетворилась на ре- гістр синтетичного обліку, паралельно з яким почали вести ана- літичний облік в окремих допоміжних книгах. Так наприкінці ХVІ ст. з’явилася нова італійська форма бухгалтерського обліку.
159 У другій половині ХVІІІ ст. почали застосовувати меморіально- касову або німецьку форму обліку, за якої чітко розмежовувалися касові і некасові операції. Для цього Журнал було поділено на кілька хронологічних регістрів — Касовий журнал, Меморіал та ін. Ця форма з середини ХІХ ст. застосовувалась і в Росії. Розвиток виробництва, торгового капіталу, банківських опера- цій потребував подальшого поділу праці облікових працівників. Для цього було запропоновано багатожурнальну або французьку форму бухгалтерського обліку, за якої хронологічні записи здійс- нювалися в кількох журналах (касовому журналі, журналах облі- ку товарів, продажу, купівлі та ін.). Від щоденних записів у Голо- вну книгу перейшли до записів в неї місячними підсумками, для підготовки яких було введено Зведений журнал (що складався шляхом вибірок із щоденних журналів). Поступово для обґрунту- вання записів в регістри почали використовувати документи. Наприкінці ХІХ ст. великого поширення набула одножур- нальна або американська форма обліку, за якої в одній книзі (комбінованому регістрі) поєднувалися хронологічний запис (Жур- нал) і систематичний (Головна книга). Ця форма відповідала ви- могам невеликих підприємств. Проте, на початку ХХ ст. в умовах розвитку великих підприємств вимоги до обліку набагато зросли. На зміну книжковим формам прийшли форми карткові і копі- ювальні, в яких почали широко використовувати картки й окремі аркуші. Це забезпечило можливість групування і копіювання ре- гістрів, усунуло необхідність багаторазових переписувань обліко- вих даних, сприяло полегшенню праці облікових працівників і створило умови для використання в обліку обчислювальної техні- ки. Отже, ознайомлення з історією розвитку форм бухгалтерсь- кого обліку свідчить, що удосконалення їх відбувалося шляхом розчленування спочатку хронологічного, а потім систематич- ного запису, відокремлення синтетичного обліку від аналітич- ного, переходом від щоденних записів синтетичного обліку до запису щомісячного, використання в нових формах обліку всіх позитивних елементів старих форм. В умовах розвитку колишнього СРСР були запроваджені: карт- ково-ордерна форма (1925 – 1927 рр.), картково-копіювальна фор- ма (1927 р.) і наприкінці 30-х років контрольно-шахова форма, яка вважалась найбільш раціональною. У сучасних умовах в нашій країні застосовують такі форми бух- галтерського обліку: меморіально-ордерну, журнал-головну, жур- нально-ордерну, машинно-орієнтовані форми (автоматизована система бухгалтерського обліку).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми бухгалтерського обліку та їх історичний розвиток. Принципи побудови форм бухгалтерського обліку та перспективи їх розвитку» з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку»
