Об’єкти, що охоплюються господарським обліком, відображу- ються за допомогою числових (кількісних) показників. При цьому застосовуються натуральні, трудові і грошовий вимірники. Натуральні вимірники використовують для одержання даних за кількістю однорідних об’єктів обліку в одиницях виміру (за об’ємом, площею, вагою, довжиною). Використання натуральних показників залежить від особливостей облікових об’єктів. Так, земельні угіддя обліковують в гектарах, урожай — в центнерах, солому — в тоннах тощо. Застосовують також комбіновані нату- ральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспор- ту виражають в тонно-кілометрах (т/км), що характеризує одночас- но масу вантажу і відстань, на яку його перевозять [17]. Натуральні вимірники відображують облікові об’єкти (напри- клад, вироблену продукцію) не лише кількісно, а й дають певною мірою їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розміра- ми тощо), що має виключне значення для відображення цих об’єктів в бухгалтерському обліку. Без натуральних вимірників неможливо перевірити правиль- ність використання матеріальних ресурсів, їх зберігання тощо. Дані натурального обліку використовують для складання матері- альних балансів в окремих галузях і народному господарству за- галом. Зауважимо, що натуральні вимірники застосовують лише для обліку однорідних об’єктів (не можна, наприклад, підрахо- вувати масу зерна, виражену в центнерах і кількість приплоду тварин, виражених в головах тощо). Трудові вимірники використовуються з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлен- ня продукції, виконання робіт і надання послуг і виражаються в одиницях часу, тобто днях, годинах, хвилинах. За допомогою тру-
16 дових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво оди- ниці продукції: год/га, хв/ц, людино-днів тощо). Трудовий вимір- ник дає змогу визначити ефективність витрат праці в окремо взя- тому процесі [17]. Грошовий (вартісний) вимірник застосовують для узагальне- ного відображення всіх господарських операцій і явищ, що рані- ше виражалися в натуральних і трудових вимірниках господар- ських активів (засобів, джерел їх формування, господарських процесів та їх результатів). Грошовий вимірник (в Україні — гривня, копійка, Росії — кар- бованець, копійка, США — долар, цент, Німеччина — марка, Угорщина — форинт, Азербайджан — манат, Франція — франк, Англія — фунт стерлінгів та ін.) використовується поряд з нату- ральними і трудовими при обліку заробітної плати, матеріалів, готової продукції, реалізації, доходів, збитків у розрахунково- кредитних операціях тощо, а також для узагальнення й визна- чення результатів виробничо-господарської та фінансової діяль- ності підприємства, організації, установи за звітний період при складанні поточних і річних фінансових звітів, бізнес-планів під- приємства тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимірники, що застосовують в обліку» з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку»
