Інноваційним процесом, як правило, називають підготовку та поступове здійснення інноваційних змін, у процесі яких нововве- дення перетворюються з ідеї на конкретні результати, втілені у про- дуктах, технологіях, процесах, методах тощо. З характеристикою ін- новаційного процесу тісно пов’язані наступні поняття:19 Розділ 1. Інновації та інноваційний процес - інвенція, тобто ідея, ініціатива, пропозиція, проект можливого рішення, які після опрацювання можуть стати нововведенням; - ініціація інновації, тобто науково-технічна, експериментальна або організаційна діяльність, метою якої є початок інноваційно- го процесу та підтримання його нормального здійснення; - дифузія, під якою розуміється розповсюдження одного разу вже освоєної інновації на нових ринках, в нових регіонах та у новій фінансово-економічній ситуації. З економічної точки зору, інноваційний процес розпадається на окремі стадії, що матеріалізуються у вигляді функціональних орга- нізаційних одиниць, які відокремилися внаслідок розподілу праці. Як правило, по відношенню до продуктових інновацій, що є най- більш значимими серед інших видів інновацій, виділяють п’ять фаз інноваційного процесу: - фундаментальні наукові дослідження, - прикладні дослідження, - розробка (проектування), - комерціалізація (виробництво та збут), - споживання (експлуатація). Загальним завданням цих етапів є обробка технічної та управ- лінської інформації з метою реалізації продуктів розумової праці у вигляді нових виробів, технологій, методів. Найбільш характерною тенденцію здійснення інноваційних процесів в історичній ретроспективі є скорочення часового циклу «початок досліджень – впровадження нової продукції», що ілюстру- ється даними таблиці 1.2, наведеними у книзі відомого угорського вченого Б. Санто «Інновація як засіб економічного розвитку». Таблиця 1.2. Скорочення циклу «початок досліджень-впровадження виробів» Назва виробу Період часу Тривалість часу Фотографія 1727-1829 102 роки Телефон 1820-1876 56 років Радіо 1867-1902 35 років Телебачення 1922-1936 14 років Радар 1926-1940 14 років Атомна бомба 1939-1945 6 років Транзистор 1948-1953 5 років20 Банківські інновації Говорячи про зміст окремих стадій інноваційного процесу, не- обхідно зазначити, що фундаментальні наукові дослідження – це діяльність, спрямована на отримання нових знань щодо основних закономірностей розвитку природи та суспільства. Фундаменталь- ні дослідження мають пріоритетне значення, тому що виступають генератором ідей. Вони здійснюються в академічних та галузевих інститутах (в основному, в країнах колишнього СРСР) та у вищій школі, що є більш характерним для країн Західної Європи, США, Японії. Так, у США понад половину фундаментальних досліджень здійснюються саме університетами, причому особливо велика роль університетської науки у сфері охорони здоров'я – до 70%. Навіть Пентагон розміщує в університетах до 50% своїх фундаментальних досліджень. Фінансування фундаментальної науки здійснюється, в основно- му, за рахунок державного бюджету. Результатом фундаментальних наукових досліджень є нові те- оретичні знання, відкриття. Прогнозувати можливості їх практич- ного застосування дуже складно. За різними даними, тільки 5-10% фундаментальних досліджень мають позитивний результат з точки зору можливості їх подальшої комерціалізації. На етапі прикладної науки здійснюються прикладні теоретичні та експериментальні дослідження, тобто наукова діяльність, спря- мована на досягнення практичних результатів та вирішення кон- кретних економічних завдань. Прикладні наукові дослідження здійснюються у державних галузевих науково-дослідницьких інститутах (НДІ), спеціальних конструкторських бюро (СКБ), університетах, дослідницьких під- розділах великих корпорацій. Останнє є більш характерним для за- хідних країн, це зближує науку та виробництво, дає значний виграш з точки зору часу і результатів при впровадженні інновацій. Прикладні дослідження фінансуються за рахунок державного бюджету (державні наукові програми), приватних замовників або самих виробників продукції. Результат прикладних досліджень втілюється у винаходах, ноу-хау, наукових монографіях, технічних завданнях на проектування нових об’єктів тощо. Практичне вико- ристання цього результату у виробництві також не завжди є перед- бачуваним, великою є ймовірність отримання негативного резуль- тату, тому інвестиції у прикладні дослідження мають ризикований характер. 21 Розділ 1. Інновації та інноваційний процес Фаза розробки (проектування) включає конструкторську підготовку продукту для подальшого його виробництва. Вона закінчується підготов- кою технічної документації та виготовленням дослідного зразку (прото- типу), його випробуваннями і доведенням. Стадії прикладних досліджень та розробки часто об’єднують в одну – науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи (НДДКР). Вони здійснюються у спеціалізованих лабораторіях, конструкторських бюро, дослідних виробництвах, як само- стійних, так і тих, що входять до складу корпорацій. НДДКР становлять основний об’єкт спостереження для статистики науки, і саме до них від- носиться міжнародний термін R&D ( англ. research and development). Слід відмітити важливість даної фази інноваційного процесу з точ- ки зору забезпечення економічної ефективності інновацій. Згідно зару- біжних даних, від етапу розробки залежить до 75% розміру собівартості нової продукції, хоч загальні витрати на цей етап не перевищують 4%. На стадії комерціалізації нововведення відбувається різно- планова підготовка виробництва (конструкторська, технологічна, матеріально-технічна, організаційна); запуск виробництва, поточне управління ним та організація збуту продукції. Тенденції зміни співвідношення витрат часу на дослідження і розробки та підготовку до виробництва ілюструє таблиця 1.3, що міститься у вже згадуваній книзі Б. Санто. Західна статистика свідчить, що ймовірність матеріалізації ін- новації становить близько 9%, з кожних 12 нововведень тільки одне доходить до споживача. Для зниження ризику часто організують дослідне виробництво з наступною пробною реалізацією невеликої партії. При цьому здійснюється спостереження за поведінкою спо- живачів, реакцією конкурентів та збутової мережі. Таблиця 1.3. Співвідношення періодів «дослідження та розробки» і «підготовка до виробництва» Нововведення Період часу, років Виробництво алюмінію 31 + 6 = 37 Радіотрансляція 17 + 9 = 26 Компьютер 15 + 6 = 21 Атомна електростанція 11 + 3 = 14 Виробництво штучних волокон 6 + 3 = 6 Інтегральні схеми 2 + 3 = 522 Банківські інновації Стадія споживання (експлуатації) для багатьох споживчих то- варів, особливо короткострокового використання, є не настільки важливою, проте деякі види продукції – наукоємні, технічно склад- ні, з великим терміном експлуатації, потребують і на цьому етапі по- стійної уваги та можливого покращення конструкції виробу. В умовах ринкової економіки для отримання комерційного ефекту інноваційної діяльності суттєвою виявляється ще фаза мар- кетингових досліджень. У теперішній час вони повинні супрово- джувати весь процес створення інновації, проте найбільшу увагу їм необхідно приділяти перед стадією розробки для оцінки доцільності впровадження нововведення та у фазі комерціалізації з метою орга- нізації просування і збуту нового продукту. Необхідно відмітити, що всі зазначені етапи інновації прохо- дять, як правило, тільки у випадку кардинальних якісних змін. При часткових, поліпшуючих змінах інноваційний процес включає тіль- ки фази, що необхідні для здійснення конкретної інновації. Крім того, стадія наукових досліджень може бути виключена за рахунок плідного використання науково-технічної інформації. Ще на початку 1980-х років західними вченими було з’ясовано, що з точки зору ефективності, послідовна реалізація окремих ета- пів, тобто лінійна модель інноваційного процесу, є нерентабельною. Тому в останні десятиліття перевага надається нелінійним, зокрема, паралельним, моделям, що дозволяють максимально «перекрити» окремі фази у часі. Фахівцями визначаються наступні найбільш характерні ознаки нелінійних інноваційних процесів: - початок інноваційного процесу не обов’язково пов’язаний з фундаментальними дослідженнями та НДДКР (яскравий при- клад – створення мережі Інтернет). Інновації частіше за все від- буваються у відповідь на певну проблему або можливість, що з’являється із внутрішнього або зовнішнього середовища орга- нізації. Це підтверджують і дані, що містяться у світовому огляді інноваційних процесів, що був проведений компанією Economist Intelligence Unit у 2006 році: більше половини з майже 500 рес- пондентів – вищих менеджерів великих корпорацій – назвали джерелом інноваційних ідей саме аналіз продаж та маркетинг, а не дослідження та розробки; - наука виступає вже не стільки як джерело інноваційних ідей, а більш як ресурс, що пронизує всі ланки інноваційного процесу. Розділ 1. Інновації та інноваційний процес В умовах невизначеності потреба у проведенні додаткових на- укових досліджень може виникнути на будь-якій стадії; – якщо для лінійної моделі були характерні, в основному, прямі зв’язки, то нелінійній притаманні ще і зворотні, що принципово змінюють структуру і механізм інноваційного процесу. Комп- лекс таких зв’язків сприяє збільшенню цілісності процесу, він покликаний підвищувати рівень організації системи у процесі її адаптації до зовнішнього середовища, адже, за оцінками експер- тів, 80% проблем у просуванні інновацій пов’язано саме з відсут- ністю взаємодії між учасниками інноваційного процесу. На думку британського соціолога та спеціаліста в області ме- неджменту Р. Росвелла, найбільш сучасною і перспективною фор- мою організації інноваційного процесу є стратегічна інтеграція і співробітництво між підприємствами для забезпечення гнучкості та прискореного розвитку. Це, зокрема, передбачає укладання спіль- них угод у сферах маркетингу та досліджень у рамках концепції «від- критої інновації» (англ. «open innovation»), змістом якої є вільний обмін результатами розробок, інформацією, спеціалістами тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стадії інноваційного процесу» з дисципліни «Банківські інновації»
