У вузькому розумінні ринковий ризик — це наявна або потенційна загроза зменшення надходжень та капіталу наслідок несприятливих коливань вартості цінних паперів, які є в торговому портфелі банку. Крім того, ринковий ризик поширюється на балансові та позабалансові активи банку, які передбачається реалізувати за певних умов: заставне майно, власні основні засоби, цінні папери у портфелі банку на продаж тощо. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позиції з боргових та пайових цінних паперів, валют та похідних інструментів. У вітчизняній практиці банківського нагляду контроль за ринковим ризиком у банку здійснюється на основі таких факторів: 1) зміст, адекватність та ефективність внутрішньої нормативної бази банку, що регламентує політику управління ринковим ризиком (положення, процедури тощо); 2) дотримання порядку затвердження внутрішньо-банківських положень щодо управління ринковим ризиком та доведення її безпосередніх виконавців; 3) організація управління ринковим ризиком, тобто розподіл та координація функцій щодо збирання інформації для його оцінки, підготовки аналітичного обґрунтування, прогнозування, прийняття та реалізації рішень із мінімізації втрат та страхування; 4) адекватність методології, що використовується для управління ринковим ризиком, а саме:
Банківський нагляд
181
— характеристика об'єктів ринкового ризику, що фактично присутні в банку; — якою класифікацією (спектром) факторів оперує банк під час визначенні ринкового ризику (наприклад, динаміка процентних ставок, валютних курсів, цін на фінансові інструменти); — оцінка реальних грошових надходжень від торговельних операцій та достатності капіталу для покриття ринкового ризику; — рівень використання стрес-тестування, наприклад, розроблені сценарії зміни процентних ставок та реакція на них банку; — вжиття заходів щодо мінімізації ринкового ризику, тобто його хеджування, закриття позицій ризику, лімітування вкладень у цінні папери, виходячи з наявного регулятивного капіталу банку, контроль за дотриманням цих лімітів, регулярність та умови їх перегляду, формування резервів на покриття можливих збитків від операцій з цінними паперами у портфелі банку на продаж; — дотримання банком нормативів інвестування (Н11 таН12); — професійна здатність керівництва та працівників банку щодо управління ринковим ризиком; — розмір відкритих позицій порівняно з реальними очікуваними грошовими надходженнями (тобто ризик порівняно з винагородою);
— наявність своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації; — існування належних механізмів контролю за точністю інформації, зокрема, використання облікових підходів, комп'ютерних програм. Вітчизняна нормативна методологія банківського нагляду за ринковим ризиком викладена у Методичних вказівках з інспектування банків «Система оцінки ризиків» (постанова Правління НБУ від 15 березня 2004 р. № 104). Розвиток цього напряму можливий на основі
182
Т.П.Гудзь
вивчення шляхів застосування в Україні світового досвіду наглядової практики за ринковим ризиком. Визнана світовою спільнотою методологія обчислення мінімально необхідної суми капіталу на покриття ринкового ризику викладена у Другій Базельській угоді про капітал. Вона розкладає ринковий ризик на чотири складові: процентний та пайовий ризик торговельної книги, валютний і товарний ризик. Оцінку вимоги до капіталу під ринковий ризик банку передбачається проводити за одним із трьох альтернативних підходів: 1. Алгебраїчна сума всіх вимог до капіталу на покриття компонентів ринкового ризику, визначених за стандартизованим методом. 2. Оцінка величини ризику з використанням підходу моделювання. 3. Комбінація наведених вище способів оцінки — коли деякі компоненти ринкового ризику оцінюються за стандартизованим методом, а деякі — за методом моделювання. В Україні сьогодні опрацьовується стандартизований підхід. Новим для вітчизняної методології банківського нагляду є поняття «торговельної книги». Згідно з визначенням Базельського комітету, до неї відносять позиції у фінансових інструментах і товарах, які утримуються з метою торгівлі або з метою хеджування інших елементів торговельної книги. Складність застосування пропозицій Базельського комітету в українській банківській практиці полягає в тому, що вона використовує Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), в яких не існує поняття «торговельна книга». Так, згідно з МСБО-39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» портфель цінних паперів вітчизняні банки класифікують як торговий, на продаж і до погашення. Однозначно до торговельної книги належить весь торговий портфель цінних паперів,
Банківський нагляд
183
а портфель цінних паперів до погашення до неї не входить. Питання включення до торговельної книги цінних паперів у портфелі на продаж є дискусійним: відносити всі фінансові інструменти чи тільки їх частину, чи взагалі не включати. Від цього певною мірою залежить об'єктивність оцінки ринкового ризику в банках України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність нагляду за ринковим ризиком банку» з дисципліни «Банківський нагляд»
