Нормативи та вимоги до обмеження кредитного ризику
Кредитний ризик — це втрати, пов'язані з неможливістю або небажанням позичальників виконувати свої зобов'язання перед банком. Тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вивчати та контролювати якість заставного майна,
84
Т.П.Гудзь
створювати необхідні резерви для списання безнадійної заборгованості своїх боржників, розраховувати нормативи для оцінки власного рівня кредитного ризику. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження ймовірних втрат банку у разі невиконання ним своїх зобов'язань і розраховується за такою формулою: (4) де Зс — сукупна заборгованість щодо одного контрагента. РКН — не відкоригований регулятивний капітал. Необхідно уточнити суть елементів формули (4). По-перше, сукупна заборгованість включає зобов'язання за строковими депозитами, кредитами, факторингом і фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими та сумнівними нарахованими доходами, 100 % суми позабалансових зобов'язань. І саме в такому значенні поняття «сукупна заборгованість» використовується при визначенні наступних нормативів кредитного ризику. По-друге, тільки при розрахунку Н7 використовується величина регулятивного капіталу, розрахована як сума основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень. Нормативне значення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента не повинне бути вищим за 25%. Однак, добре капіталізованим або достатньо капіталізованим банкам дозволяється перевищувати вказану величину Н7 у випадках отримання під кредитну операцію високоліквідного забезпечення. Наприклад, грошове покриття кредиту у вигляді: застави майнових прав на депозит позичальника; гарантії наданої урядом або центральним банком держави, що належать до категорії А; гарантії Міжнародного банку рекон-
Банківський нагляд
85
струкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, першокласних банків, з кредитним рейтингом не нижче інвестиційного класу. Якщо банк з недостатнім рівнем капіталізації перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, то вже на наступний день він повинен зменшувати регулятивний капітал на суму перевищення нормативу Н7. За невиконання таких вимог органами нагляду застосовуються адекватні заходи впливу: штрафні санкції та укладення письмової угоди щодо зобов'язання банку відновити дотримання нормативів капіталу. З метою обмеження концентрації кредитного ризику при наданні кредитів одному контрагенту банки повинні дотримуватися таких вимог: а) рішення про надання одному позичальнику кредиту у розмірі, що перевищує 25% регулятивного капіталу банку, має прийматися правлінням та/або радою банку при умові отримання в забезпечення грошового покриття (депозитом чи депозитним сертифікатом) або безумовної гарантії. Крім того, в день видачі такого кредиту банк має повідомити про це електронною поштою територіальне управління та Департамент банківського регулювання і нагляду; б) видача великого кредиту оформлюється висновком кредитного комітету банку, затвердженим рішенням правлінням. Під великим кредитом розуміється сума всіх вимог банку до одного контрагента, яка становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку. З метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом розраховується норматив великих кредитних ризиків Н8 за такою формулою: (5)
86
Т.П.Гудзь
де Зв — сукупна заборгованість, що враховується в банку за великими кредитами за всіма контрагентами; РК — регулятивний капітал банку. Нормативне значення великих кредитних ризиків не повинне перевищувати 8-разовий розмір регулятивного капіталу банку. У разі недотримання банком цієї вимоги він повинен забезпечити виконання підвищеного нормативу адекватності регулятивного капіталу. Так, якщо перевищення нормативу великих кредитних ризиків становить не більше, ніж 50 %, то вимоги до нормативу Н2 подвоюються. Якщо ж перевищення нормативу Н8 більше, ніж 50 %, то банк повинен виконати у три рази вищий норматив адекватності регулятивного капіталу. Особливої уваги, нагляду потребують умови та обсяги кредитування інсайдерів банку. Необхідність обмеження ризику кредитних операцій з інсайдерами обумовлюється тим, що такі угоди є менш вигідними для банку, і взагалі можуть бути економічно недоцільними. Тому значний їх обсяг може негативно вплинути на фінансовий стан банку. У зв'язку з цим розраховується норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) за такою формулою: (6) де Зін — сукупна заборгованість щодо одного інсайдера; СТ — фактично сплачений статутний капітал банку. Згідно з чинними вимогами Національного банку рівень нормативу Н9 має перебувати в межах до 5%. Угоди, що укладаються з інсайдерами, не повинні передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами. Більш сприятливими умовами визнаються: отримання в забезпечення кредиту активу низької якості; суттєве зменшення кредитної ставки або суттєве завищення депозитної ставки процента; невизначення терміну сплати відсотків, тощо. Такі
Банківський нагляд
87
угоди, виявлені в процесі перевірки, визнаються через суд недійсними. Крім того, на суму укладених банком угод з інсайдерами, на сприятливіших умовах, банк повинен зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод. У межах нормативно-правових вимог банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних. За умови, що прибуток банку дає змогу здійснювати це без шкоди для його фінансового стану. Одночасно інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, встановлені внутрішньобанківськими положеннями щодо регламентації фінансового менеджменту, кредитної, інвестиційної та облікової політики банку. Крім того, обмеження концентрації кредитного ризику при наданні кредитів одному інсайдеру здійснюється через дотримання банками таких вимог: а) якщо сума кредиту одній фізичні особі, що належить до управлінського персоналу банку, чи є акціонером банку, чи керівником споріднених осіб, перевищує 30000 евро, в такому випадку банк повинен повідомити Національний банк; б) кредити першим керівникам банку у розмірі більше 5000 євро видаються на підставі спільного письмового рішення правління та ради банку, прийнятого шляхом таємного голосування 2/3 голосів за присутності щонай менше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи; видача кредиту першим керівникам у розмірі менше 5000 євро, а також іншому управлінському персоналу за основу має письмове рішення, прийняте 2/3 голосів правління банку за присутності щонайменше половини його членів без участі зацікавленої особи.
88 Т.П.Гудзь Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для: придбання власних цінних паперів, погашення будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку, за винятком продукції її виробництва. Як захід банківського нагляду щодо недопущення концентрації ризиків і збереження регулятивного капіталу банку здійснюється контроль за максимальним сукупним розміром кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Для цього розраховується норматив Н10 за формулою: (7) де СЗін — сукупна заборгованість щодо всіх інсайдерів: СТ — фактично сплачений статутний капітал банку. Величина нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, не повинна перевищувати 30%. Одночасно наглядовцями перевіряється загальна сума кредитів наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, яка не повинна бути більшою за 10% основного капіталу банку. Контроль за дотриманням усіх нормативів кредитного ризику проводиться пруденційним наглядом за щоденними розрахунками на основі отриманих від банків електронних форм звітності. Характеризуючи рівень кредитного ризику в цілому по банківській системі України, необхідно відмітити, що протягом 2002—2007 pp. відбулося підвищення ліквідності наданих кредитів. По-перше, про це свідчить зменшення частки негативно класифікованих кредитних операцій у їх загальному обсязі. По-друге, спостерігається стабільна тенденція до зниження частки проблемних кредитів (рис. 8).
Рис. 8. Динаміка частки проблемних кредитів у загальній сумі заборгованості клієнтів перед банками в Україні за 2002—2007pp. За галузями обсяги проблемної заборгованості суттєво не диференціюються. Найвищий показник проблемних кредитів (2,9%) залишається характерним для сільського господарства. У зв'язку з цим відбулося незначне скорочення частки кредитів, наданих у сільському господарстві, із 7,1 % до 6,1 %. Банки продовжують надавати кредити, в основному, підприємствам виробництва і торгівлі. Питома вага кредитування цих сфер економіки станом на 01.01.2008 року становила 28,2% та 37,7%, відповідно, за наявності проблемної заборгованості на рівні близько 0,9%. Найнижчі показники проблемних кредитів притаманні кредитуванню будівництва (0,2%), що стало наслідком збільшення його обсягів із 6,3% до 7,8%. Важливою характеристикою банківської системи в цілому є співвідношення обсягу фактично створених резервів на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями до величини, розрахованої органами нагляду, яке станом на 01.01.2007 року становило 100,1 %. Це свідчить про достатність сформованих банками
90
Т.Л.Гудзь
резервів для забезпечення мінімізації втрат від кредитного ризику.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нормативи та вимоги до обмеження кредитного ризику» з дисципліни «Банківський нагляд»
