В умовах зростаючої конкуренції, науково-технічного прогресу, динамізму, нестаціонарності зовнішнього стосовно компанії (фірми, підприємства) економічного середовища, тенденції до скорочення життєвого циклу продукції (послуг) і пов’язаної з цим гострої необ-хідності розвивати у країні інвестиційну (інноваційну) діяльність, сис-тема стратегічного менеджменту може забезпечити компанії (під-приємству) довгостроковий ринковий успіх [122, 143]. Бізнесменом (менеджером, управлінською командою), як правило, розробляється кілька альтернативних стратегій, з яких необхідно вибрати одну за допомогою багатьох критеріїв (цілей). Зокрема, можна говорити про такі цілі, як розширення частки компанії (фірми) на ринку, мінімізація витрат на технічне переоснащення (впровадження новітніх техноло-гій), створення іміджу виробника якісної продукції (послуг) тощо [275]. Необхідно зазначити, що формування програми розвитку компанії, її стратегії у середньо- і довгострокових періодах умовно поділяють на три етапи. Перший охоплює діяльність, яка має на меті пошук ефективних інвестиційних проектів, збір необхідної інформації та оцінку їх ефективності, ризику і порівняння, а також вибір тих з них, які максимізують теперішню дисконтовану інтегровану вартість компанії (фірми). Тобто на цьому етапі приймаються рішення, що стосуються величини та структури активів з урахуванням їх ризику. Другий етап стосується рішень щодо джерел фінансування інвестиційної програми, тобто рішень стосовно формування структу-ри капіталу компанії. Предметом третього етапу є комплексний інвестиційний і фінансовий план. Аналізуючи зв’язки між інвестиційними та фінансовими рішеннями, необхідно мати на увазі, що односторонній підхід до привабливих інвестиційних проектів як головного компонен-та не завжди приводить до найкращих результатів, бо може спричи-нити проблеми з їх фінансуванням, які, в свою чергу, можуть навіть загрожувати банкрутством. Не останньою метою для компаній повинно бути досягнення врівноваженого довгострокового зростання їх вартості за умови оп-тимального (допустимого) ступеня ризику. Компанія, яка прагне уникнути фінансових клопотів, мусить дотримуватись відповідної політики, пов’язаної з досягненням допустимого (оптимального) сту-пеня ризику фінансування програми свого розвитку і користуватись при цьому як внутрішніми, так і зовнішніми джерелами фінансування. Оцінка інвестиційної стратегії компанії (фірми) може формуватись на підставі цілої низки критеріїв, виходячи з її загальної стратегічної спрямованості. Зокрема, її здійснюють на основі таких критеріїв [25, 140]: · узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку компанії. При цьому досліджується узгод-женість цілей, спрямованості та етапів реалізації цих стратегій; · внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Під час цієї оцінки визначається, наскільки узгоджені між собою окремі стра-тегічні цілі і спрямованість інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання; · узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем. Оцінюється, наскільки інвестиційна стратегія відповідає прогнозова-ним змінам економічного розвитку в цілому, а також кон’юнктурі інвестиційного ринку; · здійсненність інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ре-сурсного потенціалу. Отже, насамперед розглядаються: · потенційні можливості компанії з формування фінансових ре-сурсів за рахунок власних джерел. Розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових, технологічних, сировинних, енергетичних та інших ресурсів; · допустимість ступеня ризику, пов’язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються ступені основних ризиків і можливі (випадкові) небажані фінансові наслідки для компанії; · результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результатив-ності інвестиційних програм базується передусім на визначенні еко-номічної ефективності їх реалізації. Оцінюються також і позаеко-номічні результати (зростання іміджу компанії, поліпшення умов праці її працівників; підвищення рівня обслуговування клієнтів тощо). Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє прийняти ефективне управлінське рішення, пов’язане з розвитком компанії, в умовах динамічності та невизначеності (неоднозначності) зовнішніх і внутрішніх чинників (тобто в умовах ризику), які визначають цей розвиток [52].
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальні засади стратегічного менеджменту» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
