Правила прийняття рішень за умов невизначеності, конфлікт-ності і зумовленого ними ризику базуються на різних концепціях. Найвідомішою, достатньо дослідженою й широко застосовува-ною в теорії і на практиці є концепція теорії гри і статистичних рішень. Теорія гри — це розділ сучасної математики, в якому вивча-ються математичні моделі прийняття рішень за умов невизначе-ності, конфліктності, тобто в ситуаціях, коли інтереси сторін (гравців) або протилежні (у випадку антагоністичних ігор) або не збігаються, хоча й не є протилежними (у випадку ігор з непроти-лежними інтересами). Засновниками теорії гри є американські вчені Джон (Януш) фон Нейман (1903—1957), угорець за походженням, та Оскар Моргенштерн (1902—1977), австрієць за походженням. У другій половині 40-х років ХХ ст. вони спробували за допомогою мате-матики описати характерні для ринкової економіки явища конку-ренції як деяку гру. Гра — це формалізований опис (модель) конфліктної ситуації, що містить чітко визначені правила дій її учасників, які намага-ються отримати певну перемогу через вибір конкретної (в певно-му розумінні найкращої) стратегії поведінки. Суб’єкт прийняття рішення (СПР) називається гравцем, а цільова функція — пла-тіжною функцією. У грі можуть брати участь кілька гравців, причому деякі з них можуть вступати між собою в постійні або тимчасові коаліції (спілки). У разі утворення коаліцій гра має на-зву коаліційної. Гра двох осіб називається парною. Кожен гравець приймає такі рішення, тобто вибирає таку стратегію поведінки, щоб максимізувати свій виграш або мінізу-вати програш. При цьому він не знає, яких стратегій дотримува-тимуться решта гравців. Таким чином, кожен гравець приймає свої рішення за невизначеності, а результат обраної ним стратегії залежить від поведінки всіх учасників гри. Питанням оптимальності функціонування і розвитку економі-чних систем за умов невизначеності, конфлікту та породженого ними ризику присвячена велика кількість наукових праць [7, 8, 27, 41, 46, 51—53, 58, 62, 64, 70, 76, 78, 87, 80—83, 93—94, 101, 106, 110, 113, 119, 158, 171, 194, 240, 244, 247—250, 270, 277, 284, 299, 302]. Це зумовлено різноманітністю проявів чинників неви-значеності та конфлікту в реальних процесах та явищах. Для дослідження статистичних моделей за умов невизначено-сті, конфліктності та породженого ними ризику використовують схему гри з економічним середовищем, складовими якої є: 1) перший гравець ― суб’єкт управління (СПР), вибір страте-гії поведінки якого базується на множині S = (s1, s2, …, sm) взає-мовиключаючих рішень (чистих стратегій), одне з яких йому не-обхідно прийняти; 2) другий гравець — економічне середовище, яке може перебувати в одному з n взаємовиключаючих станів θj, що утворюють множину сценаріїв , один з яких обов’язково настане; 3) відсутність у СПР апріорної інформації про те, в якому зі своїх станів перебуватиме економічне середовище (яке рішення прийме другий гравець); 4) точне знання СПР функціоналу оцінювання (матриці) F = (fkj : k = 1, …, m; j = 1, …, n), елемент якого fkj є кількісною оцінкою ефективості результату у разі вибору ним стратегії sk при реалізації стану економічного середовища θj (k = 1, …, m; j = 1, …, n). Запропонована схема моделювання процесу прийняття раціона-льного рішення припускає таку інтерпретацію: другий гравець пар-ної гри замінюється випадковим вибором або неусвідомлено при-ймаючим свої рішення економічним середовищем, а сама ситуація прийняття рішення характеризується функціоналом оцінювання F, який називають також матрицею гри, або платіжною матрицею. Формально ситуація прийняття рішення згідно із теоретико-ігровою концепцією описується трійкою множин: Цікавою з практичного погляду є змішана ігрова модель, коли множина стратегій суб’єкта керування S є дискретною і може на-бувати скінченної кількості варіантів, а множина станів економі-чного середовища Q — неперервною. У такому разі ситуація прийняття рішень характеризується сукупністю функцій:
Доречно виокремити творчу і формальну складові щодо побудо-ви теоретико-ігрової моделі. Основні етапи творчої складової такі: · формування множин рішень першого і другого гравців, тобто перелік чистих стратегій СПР і станів економічного середовища; · визначення та формалізація основних показників ефектив-ності й корисності, побудова платіжної матриці F; · визначення (ідентифікація) наявної інформаційної ситуації, яка характеризує поведінку екномічного середовища; · вибір критерію прийняття рішення з множини критеріїв, що є характерними для ідентифікованої інформаційної ситуації; · прийняття згідно з обраним критерієм рішення серед чистих або змішаних стратегій, якщо використання останніх є можливим. Окрім творчої складової, процес прийняття рішення за умов невизначеності, конфліктності та зумовленого ними ризику вима-гає досконалого володіння формальною складовою. Суть остан-ньої полягає у застосуванні математичного апарату та виконанні розрахунків показників ефективності, на основі яких будується функціонал оцінювання F, а також розрахунків щодо пошуку оп-тимальної (раціональної) стратегії або множини оптимальних (раціональних) стратегій згідно з обраним критерієм оптимальності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТЕОРЕТИКО-ІГРОВА МОДЕЛЬ» з дисципліни «Ризикологія в економіці та підприємстві»
