Як провести лекцію жваво й цікаво, залучити студентів до ак-тивного і творчого пошуку істини? Переконливу відповідь на це питання дала теорія і практика економічного виховання. Новий зміст, організація і структура економічної освіти передбачає перебудову навчальної й науково-методичної роботи. В основу навчального процесу варто покласти проблемний підхід, діалог, зіставлення різних точок зору, диску-сію, інші активні форми колективного обговорення, що виклика-ють жвавий інтерес і сприяють міцному засвоєнню знань. Проблемний підхід у викладанні економічних дисциплін конче потрібен, адже слід звільнити його від формалізму й догматизму, надати творчого характеру. На нинішньому перехідному етапі розвитку суспільства ця форма економічної пропаганди має стати дієвим важелем відновлення й подолання соціально-економічної кризи у країні. Вона має забезпечити формування нового економі-чного мислення, перебудову психології кадрів у дусі ринкового механізму господарювання. Постійно підтримувати підвищений інтерес студентів до пи-тань економічної теорії і практики, вносити елементи творчості в їхнє навчання, особливо в систематичних формах лекційної про-паганди, можна за єдиної умови: досконало опанувати методику продуктивного навчання, що становить педагогічне підґрунтя проблемного підходу. Що це означає? Педагогіка визначила два типи навчання людей: репродуктив-ний і продуктивний. Репродуктивне навчання зводиться до того, щоб навчити людину відтворювати по пам’яті навчальний мате-ріал із лекцій, бесід, навчальних посібників. Дотримуючись тако-го доволі простого способу передання знань і відтворення їх, лек-тор прагне сам пояснити всі без винятку питання досліджуваної теми. Він пропонує наукові положення в готовому, завершеному вигляді. Звісно, це не спонукує людей самостійно розібратися в розглянутому питанні й таким шляхом прийти до істини, а також породжує пасивне ставлення до поданого матеріалу. Зовсім по-іншому будується продуктивне навчання, що пе-редбачає творчу, самостійну працю людини. Процес навчання переходить на якісно новий, вищий рівень. Лектор зазвичай не торкається тієї частини запрограмованого ним матеріалу, яка до-ступна для самостійного вивчення, рекомендує слухачам само-стійно розібратися в окремих питаннях, надаючи їм необхідну методичну допомогу. Він надає навчанню евристичного (тобто такого, що сприяє розвиткові кмітливості, активності) характеру: залучає слухачів до пошуку відповідей на порушені питання. Зрештою слухачі залучаються до творчої інтелектуальної діяль-ності, й у них виникає жвавий інтерес до обговорюваних питань. Неважко помітити: продуктивний тип освіти найповніше відпо-відає природі економічної теорії. Його переваги пов’язані з підви-щенням активності, самостійності й свідомості в навчанні, наданні йому справді творчого характеру. Завдяки цьому істотно підвищу-ється ефективність лекторської праці, краще виконується історично важливе завдання — змінювати психологію і мислення студентів у дусі переходу до справжньої ринкової економіки в нашій країні. Чи не означає сказане, що лекції слід будувати лише в такий спосіб? Звісно, ні. Практика лекційної роботи засвідчує: важливо і необхідно у певних межах використовувати репродуктивний тип навчання, бо під час читання циклу лекцій продуктивне вивчення нових тем не-можливе без міцного закріплення у пам’яті попереднього матеріалу. Звідси випливає потреба взяти з репродуктивного навчання все позитивне, що пов’язане з успішним повторенням засвоєних знань. Одне з педагогічних завдань викладання економічних дис-циплін — досягти міцного засвоєння основних положень еконо-мічної науки й опанування практичних прийомів. Отже, в лекційній практиці важливо вміло поєднувати репро-дуктивний і продуктивний типи навчання. Формула їх поєднання така: провідну роль відіграє продуктивний спосіб, а за основу слугує репродуктивний. Усі ці якості набувають розвитку в про-блемному методі читання лекцій. Щоб виключити суперечливі тлумачення цього методу, розгля-немо вихідні поняття. Як відомо, проблемою називають питання, що вимагає з’ясування і розв’язання. Залежно від змісту і цільової спрямованості лекційної діяльності ми розрізняємо наукові, навча-льні й практичні проблеми. Головна якість проблем, які виносять на обговорення аудиторії — їхній нерозривний зв’язок із сучасним життям, із завданнями переходу нашої економіки на ринкові рейки. Під час лекції, призначеної для економістів вищої кваліфікації (працівників вузів, великих фірм, корпорацій, акціонерних това-риств, науково-дослідних інститутів тощо), можна ставити й роз-глядати наукові проблеми — тобто питання, досі не розв’язані наукою. Розгляд таких проблем найчастіше має таку схему. Лек-тор ставить і обґрунтовує не розв’язане наукою питання, пояснює його значення для теорії та практики. Потім він висвітлює різні точки зору вчених, зіставляє й аналізує докази на користь їхніх позицій, розглядає перебіг і підсумки дискусій з розглядуваної проблеми. На завершення висловлюється й обґрунтовується гіпо-теза, припущення або прогноз стосовно того, як, на думку допо-відача, можна розв’язати цю наукову проблему. Найпоширенішими в лекційній практиці є так звані навчальні проблеми — питання, вже розв’язані наукою, але остаточно не вивчені, а тому незрозумілі для студентів. Під час розгляду таких проблем викладачі досягають успіху, дотримуючись низки під-кріплених досвідом правил. 1. Лектор чітко формулює проблему, як правило, у вигляді дилеми, що вимагає вибору одного з варіантів (наприклад, чи припустиме втручання держави в ринкову економіку, чи сумісні такі практики). При цьому конче важливо уникати у формулю-ванні питання відповіді на нього: потрібно висувати творчі за-вдання, не вдаючись до тезової форми питання (скажімо, не слід шукати відповіді на «питання», сформульоване як теза: «Основна ланка економіки — підприємства й об’єднання»). 2. Лектор усвідомлює суперечності, наявні у проблемній си-туації: суперечність між науковим знанням і незнанням (з боку слухачів), між повсякденним, поверхневим і науковим, глибоким розумінням сутності питання. З огляду на характер суперечнос-тей будують подальше обговорення. 3. Викладач пропонує студентам знайти відповідь на постав-лене питання. При цьому прагне оцінити можливості слухачів, рівень їхньої науково-практичної підготовки. Чим вищий цей рі-вень, тим більшою мірою студенти намагатимуться брати актив-ну участь у пошуку істини. Під час обговорення отриманих відповідей розглядають (за активної участі слухачів) різні розв’язання рішення проблеми, виявляють сильні й слабкі боки їх, доводять неможливість дійти істини, якщо дотримуватися буденних уявлень або нехтувати на-уковим аналізом розгляду суперечностей пізнання та реальної дійсності. Студенти починають відчувати неповноту власних знань, у них пробуджується бажання пізнати істину. 4. Лектор не поспішає із відповіддю на розглядувану проблему, додатковими питаннями та іншими засобами допомагає учасникам обговорення самим дійти правильного розуміння і сформулювати підсумкові висновки. Слухачі переконуються в необхідності глибшого вивчення економічної науки, опанування сучасних способів наукового мислення. У лекціях з економіки з успіхом застосовують аналіз практич-них проблем — нерозв’язаних у виробничо-господарській діяль-ності питань, що вимагають нових неординарних підходів. Такі проблеми часто виникають на рівні макроекономіки й у масштабі фірм, підприємств, особливо під час переходу до ринку, форму-вання ринкового механізму управління економікою з державним його регулюванням у розумних межах. Застосування проблемного методу висуває до лектора підви-щені вимоги. Йдеться не лише про вдосконалення знань економіч-ної теорії і практики, а й про більш уміле застосування діалектич-ного методу до розгляду суперечностей, що виникають у процесі пізнання й у реальній економіці. Важливо також розвивати пізна-вальний інтерес у студентів і залучати їх до дискусії. Якщо розглядати використання проблемного методу з погляду психології, можна переконатися, що висування й обговорення проблем породжує у слухачів так звану психологічну ситуацію труднощів. Ця ситуація — природна реакція людей на супереч-ності і труднощі процесу пізнання, які завжди пов’язані з аналі-зом певних проблем. Тому лектору важливо мати чітке уявлення про те, як змінюється психологічний стан слухачів у процесі за-стосування проблемного методу. На початку перегляду певної проблеми вихідною є впевненість слухачів, які мають повсякденні, буденні уявлення про економіку, в істинності наявних у них знань, у розумінні поставленого питан-ня. Але в процесі критичного розгляду таких повсякденних уяв-лень або знайомих помилкових поглядів у людей виникає почуття здивування й розгубленості, адже руйнуються сталі погляди. Коли цілком спростовуються ненаукові судження, яких дотримувалися слухачі, в них виникає почуття невизначеності, нерозуміння того, в чому полягає істинне уявлення з розглянутого питання. Разом з тим визначення лектором проблеми на справді науковому ґрунті пробуджує пізнавальний інтерес і бажання розібратися у цій про-блемі. В процесі колективного пошуку істини кожен одержує за-доволення від самого процесу творчого мислення. Коли проблему розв’язано на науковому ґрунті, студенти відчувають задоволення від набуття нових істинних знань. Таким чином, виникнення й по-долання психологічних труднощів зумовлює піднесення й активі-зацію психологічної діяльності учасників аналізу проблеми. Кілька слів варто сказати з приводу застосування проблемного методу в лекціях з економічної теорії. Ядро проблеми — діалек-тична суперечність, властива людському пізнанню й суспільній практиці. На прикладі еволюції натурального господарства й ста-новлення ринкового товарного виробництва ми бачимо, як у про-цесі обміну товарів даються взнаки зародки всіх суперечностей ринкової системи господарювання на початковому етапі розвитку капіталістичного суспільства. Отже, проблемний метод викла-дання — це конкретна форма реалізації у процесі навчання діалек-тичного типу мислення, адекватного діалектично суперечливому розвиткові об’єктивної дійсності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Проблемний метод читання лекції з економіки» з дисципліни «Методика викладання економіки»
