Тара — особливий вид промислових виробів, призна-чений для укладання і упаковки різних матеріальних ресурсів. У тарі матеріали пред’являються до перевезень транспортним орга-нізаціям та зберігаються у ній при транспортуванні і збереженні на складах. Основне призначення тари: 1) гарантування проти пошкоджень від механічних дій (уда-рів, трясіння, бою), забруднення та псування матеріалів від впли-вів атмосферних опадів, температури, тобто збереження фізико-хімічних якостей матеріалів та їх кількості при переміщенні і складуванні; 2) створення відповідних умов для виконання вантажно-розвантажувальних та транспортних операцій на усіх видах транспорту; 3) збереження зручностей при укладанні та збереженні мате-ріалів на складах; 4) краще використання складських об’ємів приміщень, вантажо-підйомності транспортних засобів та збільшення їх продуктивності; 5) полегшення умов праці. Упаковка — засіб або комплекс засобів, забезпечуваних за-хист продукції від пошкоджень, втрат, а зовнішнє середовище від забруднень. Упаковка сприяє раціональній організації процесу зберігання, реалізації та транспортування продукції. Крім функ-ціонального призначення упаковки, є й інший бік, котрий значно ближче покупцю, і який він приймає як знак марки. Упаковка має підтримувати ринкові позиції ринкової марки. Тому мають зна-чення форма, розміри, кольорова гамма, конструкція, шрифт, що використовується, екологічність та ін. На практиці використовують різні види тари та упаковки. Їх можна поділити на три основні групи: а) зовнішня тара; б) внутрішня (споживча) або первісна; в) цехова (обігова) тара. Зовнішня тара призначена для транспортування або зберіган-ня у процесі переміщення вантажів від виробника до споживача. До неї відноситься більшість видів дерев’яних, металевих, пласт-масових та картонних ящиків, бочок, барабанів, пляшок та ін. Внутрішня, так звана споживча тара або упаковка переходить з розміщеним в неї товаром в повну власність споживача. До цього виду тари відносяться різні паперові обгортки, картонні коробки, ящики, банки, пляшки та ін. В основі ділення тари на зовнішню та внутрішню лежить і така економічна ознака, як перенесення вартості тари на виготовлений продукт. Вартість внутрішньої та-ри разом з розміщеним в ній продуктом переходить на вартість виготовленого продукту. Цехова тара використовується для транспортування товарів до робочих місць, доставки і збереження сировини, напівфабри-катів і готової продукції. Як цехову тару застосовують дерев’яні суцільні і гратчасті ящики, металеві і пластмасові ящики, піддо-ни, а також коробки з гофрованого картону. Виходячи з кількості обігів, котрі може здійснювати тара, во-на поділяється на разову та багатообігову. Під разовою тарою ро-зуміють таку тару, котра може обслуговувати тільки один оберт товару від постачальника або виробника до споживача. Багатообігова тара здійснює декілька обігів, обслуговуючи процес просування товарів від виробника до споживача, та нале-жить поверненню постачальнику товару або тарозберігаючим ор-ганізаціям відповідно до діючих домовленостей. До неї відносять більшість видів дерев’яної тари (ящики, бочки, барабани), тексти-льної тари (мішки), тари з полімерних матеріалів (ящики, бочки). Нині широко використовують розбірну тару, що складається та розбірно-складальну. Така тара займає мало місця в складено-му або розбірному вигляді і тому економічна при перевезеннях. Розрізняють товаробезликову та спеціалізовану тару. Товаробез-ликова тара не має специфічних якостей та особливостей і може бути використана після її звільнення від одних матеріалів для ін-ших. Спеціалізована використовується тільки для пакування та транспортування певних матеріалів. Важливою ознакою тари є її твердість. Розрізняють тверду, напівтверду та м’яку. Найбільш ефективним видом тари є контейнери та пакети. Контейнер — це різновид багатообігової тари, наземна транспорт-на ємність, котра перевантажується за допомогою підйомно-транспортних засобів. Він призначений для перевезення різних видів вантажів. Види контейнерів різноманітні, найбільш поши-рені — металеві та дерев’яні вантажопідйомністю 3—5 т. Зважа-ючи на вантажопідйомність контейнери поділяються на малотон-нажні, середньотоннажні і багатотоннажні. Для більш ефективного використання контейнерів бажано в транспортних організаціях та у посередників створювати обмінні пункти та ко-нтейнерні площадки, котрі дозволяють здійснювати швидку змі-ну контейнерів. На піддонах, як правило, формують пакет. Під-дон має вигляд вантажної площадки з двома або одним настилом на ніжках. Експлуатуються зараз різні види піддонів (пласкі, сто-єчні, ящичні). Всі вони являють собою допоміжне обладнання для укладання на них штучних вантажів. Найбільш поширені пласкі піддони у вигляді рівної прямокутної площадки. Вони мо-жуть бути двох- та чотирьохстінні, виконані з дерева, металу та синтетичних матеріалів. Стоєчні піддони на відміну від пласких мають невелику над-будову у вигляді чотирьох вертикальних стойок, розміщених по кутах піддону та поєднаних між собою твердими зв’язками. Ящичні піддони на відміну від стоєчних мають наземні або неназемні невисокі стінки, встановлені між вертикальними стойками. Вибір типу піддону для пакетування і перевезення вантажу визначається умовами перевезень, видом матеріалу, партійністю, обладнанням складського господарства та наявністю відповідних вантажно-розвантажувальних механізмів. Використання контейнерів та піддонів при перевезеннях сприяє кращому збереженню вантажів, підвищенню обігу транспортних засобів, скороченню термінів перевезення ванта-жів, зниженню витрат при перевезенні за рахунок механізації вантажно-розвантажувальних операцій. Краще використання складських площ широкого спектру характеристик, котрі необ-хідно враховувати при використанні тари та упаковки, дає змогу зробити висновок, що вони є достатньо важливим елементом логістичної системи, котрий визначає ефективність, як самої си-стеми, так і результативність сприймання товару споживачем. Це значною мірою визначає методи, характер, об’єм та інтенси-вність продажу товару. Основні вимоги до упаковки залежать від врахування потреб ринку, можливості уніфікації екологічної безпеки, врахування кліматичних особливостей та ін. Крім цього, важливими вимога-ми є пристосування до використання засобів механізації при транспортуванні, порівнянність витрат, дизайн та форма упаков-ки, порівнянність з транспортними засобами, збереження при транспортуванні, можливість повторного використання. Структура виробництва і споживання тари та упаковки у нашій країні свідчать як про важливе місце у даній сфері логі-стики, так і про необхідність перегляду ставлення до тари та упаковки. Розрахунок потреби у тарі та таропакувальних матеріалах здійснюється відділом збуту підприємства. Цей розрахунок ви-конується на основі виробничої програми підприємства, кількості та номенклатури продукції, котра буде вироблена, і норм витрат тарних та пакувальних матеріалів на одиницю тари.
Рис. 72. Класифікація тари Потреба в тарі визначається окремо від тари, котру отримують зі сторони у готовому вигляді, та тари, виробленої на місці (під-приємстві, посередником). Коли тару отримують зі сторони у го-товому вигляді, потреба її визначається за формулою: , де Qпр — кількість продукції, котру потрібно затарити, кг; n — кількість продукції, що укладається в одиницю тари, кг. Коли тара виробляється на місці, потреба в тарних та пакува-льних матеріалах розраховується таким чином: , де k — коефіцієнт, враховуючий багаторазовий обіг тари; qн — норма витрат тарних та пакувальних матеріалів на оди-ницю тари. Норма витрат матеріалів на виробництво одиниці тари за-лежить від технології виробництва, виду та сорту сирови- ни, розмірів, конструкції виготовленої тари (як це показано на рис. 72).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ТАРА ТА УПАКОВКА —ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ ЛОГІСТИКИ» з дисципліни «Логістика»
