ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОМОБІЛЬНОГО І ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
Технічна база сучасного автомобільного транспорту є су-купністю засобів та шляхів сполучення, технічних простоїв і буді-вель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напів-причепи, причепи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухомим складом автомобільного транспорту. Вони поділяються на транспортні, призначені для перевезення вантажів, і спеціаль-ні — для виконання різних нетранспортних робіт завдяки встанов-леному на них обладнанню. На автомобільному транспорті за- гального користування використовують переважно транспортні засоби загального призначення з кузовом типу «бортова платфо-рма», що називається бортовим (бортовий автомобіль, бортовий причіп), та спеціального — автомобілі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски транспортного призначення, кузови, що спеці-ально пристосовані для перевезення одного або кількох однорід-них вантажів. Залежно від типу двигуна розрізняють автомобілі й автомобілі-тягачі з карбюраторами, дизельними двигунами, газо-балонні, електричні. За прохідністю автомобілі поділяють на: · дорожні (обмеженої прохідності) — для роботи на дорогах, у тому числі й на ґрунтових; · підвищеної і високої прохідності — для роботи у важких до-рожних умовах і на бездоріжжі. Залежно від конструкції двигуна (пристрою для перетворення енергії двигуна на роботу з подо-лання опору рухові транспортних засобів) автомобілі підвищеної і високої прохідності поділяються на колісні, напівгусеничні, коліс-но-гусеничні та амфібії. Автомобілі-тягачі поділяються на сідельні та буксирні. Сідельні тягачі працюють у зчепленні з напівприче-пами і не мають кузова. На рамі тягача встановлений опорно-зчіпний пристрій, який з’єднує напівпричіп з тягачем. Буксирні тягачі призначені для роботи з причепами-ваговозами. Їх роб-лять на базі шасі вантажних автомобілів і обладнують зчіпними пристроями. Причепи буксируються автомобілями та автомобілями-тягачами, з’єднуючись з ними завдяки буксирному пристрою. За кі-лькістю осей причепи бувають одно-, дво- і багатовісними. На-півпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одно- і двовісними, до того ж осі містяться в задній їх частині. У передній частині напівпричепа є зчіпний пристрій для з’єднання з автомобілем-тягачем і стояки з котками для підтримання відчепленого напівпричепу в стійкому положенні. Причепи-розпуски застосовують для перевезення довгомірних вантажів. Вони бувають одно- та двовісними. Відстань між автомобілем і віссю причепа-розпуску може змінюватись при перевезенні вантажів різної довжини. Автопоїзд є автомобілем чи автомобілем-тягачем у зчепленні з одним або кількома причепами чи автомобілем-тягачем з напівпричепом. Застосування автопоїздів забезпечує більш повне використання запасу потужностей автомобілів і автомобілів-тягачів, підвищення їх продуктивності порівняно з одиничними автомобілями, зниження витрат палива, собівартості перевезень, зменшення кількості водіїв. На думку західноєвропейських спеціалістів, найбільш економічним вантажним транспортним засобом є автопоїзд, що складається з двовісного тягача з тривісним причепом. Вантажні автомобілі і причіпні засоби розрізняються за вантажопідйомністю і типом кузова. Автомобілі, причепи, напівпричепи залежно від вантажопідйомності умовно поділяються на такі групи: особливо малої вантажопідйомності — до 0,5 т; малої — від 0,5 до 2 т; середньої — від 2 до 5 т; великої — від 5 до 15 т; особливо вели-кої — 15 т і більше. Автомобілі особливо малої вантажопідйом-ності застосовуються переважно для розвезення товарів народ-ного споживання і для торговельної мережі. Автомобілі малої вантажопідйомності слугують для перевезень дрібних партій вантажів, а в містах — як вантажні таксі. Автомобілі середньої та великої вантажопідйомності призначені для перевезень ма-сових вантажів у різних галузях народного господарства. Авто-мобілі великої і особливо великої вантажопідйомності застосо-вують на великих будовах, для перевезення руди, вугілля, матеріально-будівельних та інших вантажів, при розробці родо-вищ корисних копалин. На шасі автомобілів, причепів, напівпри-чепів встановлюються кузови різних типів: бортова та безбортова платформи, самоскидний кузов, цистерна, фургон, панелевіз, ку-зов, обладнаний для перевезення довгомірних вантажів. Макси-мальне осьове навантаження показує частину повної маси авто-мобіля, що припадає на найбільш навантажену вісь, як правило, на задню. Цей показник є істотним для визначення маршруту транспортних засобів при перевезеннях вантажу, тому що для де-яких шляхових споруд (мости, шляхопроводи) існує обмеження навантаження на осі автомобіля. Шляхові автомобілі залежно від гранично допустимих осьо-вих навантажень поділяються на групи «А» і «Б». До групи «А» належать автомобілі й автопоїзди з критичним осьовим наванта-женням не більше 10 мс, які можуть рухатись лише дорогами вищих класів, що мають більш стійке капітальне покриття, а до групи «Б» — з максимальним навантаженням на вісь не більше 6 мс і такі, що можуть рухатися по всій мережі автодоріг країни. Автомобілі й автопоїзди, в яких осьове навантаження перевищує 10 мс, належать до груп позашляхових. Габаритні розміри рухо-мого составу лімітують довжину, ширину й висоту автомобілів та автопоїздів, що має велике значення для забезпечення маневре-ності одиниці (особливо під час руху вулицями міст) та безпеч-ності руху, а також для реалізації пропускної спроможності доріг та заданої швидкості. Загальна критична маса і габаритні розміри автомобіля (табл. 6) чи автопоїзда залежать від кількості його осей. Шляхи сполучення — це шляхи руху рухомого составу, тоб-то доставки вантажів і пасажирів. Залежно від адміністративного підпорядкування, економіч-ного та культурного значення розрізняють автодороги: загаль-нодержавного, республіканського, обласного, районного зна-чення, міські, населених пунктів (вулиці), підприємств і організацій промисловості, сільського, лісного господарства, по яких здійснюються внутрішньогосподарські перевезення, під’їзні шля-хи до великих міст і промислових центрів. За інтенсивністю руху (кількістю автомобілів за добу) розрізняють 5 категорій доріг: 1) понад 7000 автомобілів за добу; 2) від 3000 до 7000; 3) більш як 1000 до 3000; 4) більш як 200 до 1000; 5) до 200 автомобілів за добу. Таблиця 6 КРИТИЧНА МАСА І ГАБАРИТНІ РОЗМІРИ АВТОМОБІЛІВ Тип автомобіля чи автопоїзда Обмеження повної маси автомобілів груп Габаритні розміри, м «А» «Б» Довжина Ширина Висота Двовісний автомобіль або причіп 17,5 10,5 12 2,5 3,8 Тривісний автомобіль або причіп 25,0 15,0 12 2,5 3,8 Автопоїзд тривісний (тягач з напів-причепом) 25,0 16,0 20 2,5 3,8 Автопоїзд з 4 осями (автомобіль з причепом або тягач з напівпричепом) 33,0 20,0 20 2,5 3,8 Автопоїзд з 5 осями і більше 40,0 30,0 24 2,5 3,8 До технічних пристроїв та будівель автомобільного транс-порту належать гаражі, авторемонтні майстерні, станції техніч-ного обслуговування. Вантажні автомобільні перевезення розрізняють за: 1) галузевими ознаками — перевезення промислових, будіве-льних, сільськогосподарських, торговельних вантажів, а також вантажів комунального господарства, поштових; 2) розміром партій вантажів — масові перевезення великої кількості однорідних вантажів та дрібними партіями вантажів різ-ної номенклатури; 3) територіальними ознаками — внутрішньовиробничі, міські, приміські (до 50 км за межами населеного пункту), міжміські (більш як 50 км за межами міста), внутрішньорайонні, міжрайон-ні та міжнародні перевезення; 4) способом виконання: місцеві — здійснюються одним ав-тотранспортним підприємством; прямого сполучення — при перевезенні діють кілька автотранспортних організацій; змі-шаного сполучення — перевезення двома або кількома видами транспорту. Для перевезень вантажів, пасажирів, багажу, пошти та забез-печення високої якості вантажних і комерційних операцій паро-плавства мають бути забезпечені вантажними та технічними причалами з необхідним обладнанням і устаткуванням, що за-безпечують зберігання, навантаження і розвантаження вантажів з відповідними вантажопідйомністю, технічним станом і скла-дом. Велика різноманітність дорожніх умов і широка номенкла-тура вантажів, що перевозяться, зумовили значну кількість ти-пів суден, які можна класифікувати так: 1) за наявністю джерел рушійної сили — на самохідні й несамохідні; 2) за призначен-ням і складом перевезень — на пасажирські, вантажні, вантаж-но-пасажирські, буксирні; 3) за характером вантажів, що пере-возяться, — на наливні й суховантажні, в тому числі на універсальні та спеціальні (лісовози, рудовози, рефрижератори); 4) за матеріалом, з якого зроблено корпус, — на металеві, дерев’яні, композитні, пластмасові, залізобетонні; 5) за районами плаван- ня — на озерні, річкові; 6) за архітектурним оформленням та умовами перевезення — на трюмні, палубні, напівпалубні, від-криті з люковим закриттям і без нього, бункерні, судна-майданчики; 7) за наявністю вантажних пристроїв — на само- й не-саморозвантажувальні; 8) за приписом до вантажних ліній — на транзитні й місцеві. Основними показниками річкових та морських суден є водо-тоннажність, вантажопідйомність, вантажомісткість, розміри — довжина, ширина, висота борту та осадження у навантаженому й порожньому стані. Вантажне осадження судна визначають від зовнішньої обшивки до вантажної ватерлінії (при повному заван-таженні). Вантажопідйомність судна — це кількість вантажу на ньому при навантаженні до вантажної ватерлінії. Вантажопід-йомність судна визначають як різницю між його ваговою водо-тоннажністю з повним вантажем (тобто масою води, витисненої судном) і водотоннажністю без вантажу. Розрізняють повну й чисту вантажопідйомність судна. Повна є критичною кількістю вантажу, що приймається на судно, в тому числі й запаси води, палива, про-віанту; чиста — лише маса вантажу без маси службового вантажу. Чиста вантажопідйомність морських суден становить 80—93 % повної вантажопідйомності. При перевезенні легких вантажів обмежувальним фактором є не вантажопідйомність, а вантажо- місткість судна, що означає його спроможність вміщувати визна-чену кількість вантажу (м3). Вантажомісткість судна обчислю-ється за об’ємом його критих вантажних приміщень. Розрізняють ординарну та складну, або подвійну, вантажомісткість, під якою ро-зуміють спроможність судна вміщувати визначену кількість ван-тажів (м3) почергово. За характером вантажу, що перевозиться, розрізняють такі види вантажомісткості: 1. Для тарнопакувальних і штучних вантажів — характеризує об’єм вантажних приміщень, крім просторів, що не можуть бути використані для навантаження через криволінійність обрисів кор-пусу судна та різні виступи на ньому. 2. Для сипких вантажів (зерно) — включає площу вантажних приміщень, крім невеликих підпалубних просторів. При переве-зенні насипних вантажів ця вантажомісткість використовується повністю. 3. Для наливних вантажів — включає увесь об’єм наливних вантажів. Під питомою вантажомісткістю (γп) розуміють від- ношення вантажомісткості судна до його чистої вантажопід- йомності: . Цей показник означає, скільки кубічних метрів місткості суд-на припадає на 1 т чистої вантажопідйомності. Кожен вид ванта-жу характеризується його вантажним об’ємом (γ), вираженим у кубічних метрах на 1 т. Між вантажопідйомністю судна і вантаж-ним об’ємом існує певна залежність. Якщо γп = v/В, то повністю використовуються як вантажо- підйомність, так і вантажомісткість судна. При γп < v/В, повніс-тю використовується вантажопідйомність судна і недовикорис-товується вантажомісткість. Коли γп = v/В, повністю використо-вується вантажомісткість і недовикористовується вантажопідйомність. На морському транспорті найпоширенішими є спеціалізова-ні судна. Судна, призначені для перевезення генеральних ван-тажів. Мають дві і більше палуби з великою кількістю люків. Суховантажні судна призначені для перевезення будь-якого ва-нтажу — генерального, наливних, якщо є спеціальні танки для рідких вантажів. Для перевезення зерна часто використовують однопалубні судна з великими трюмами. Несамохідні сухован-тажні судна призначені для перевезення масових вантажів для яких потрібні укриття від атмосферних опадів і які перевозять-ся на тентованих палубних баржах. Використовуються також буксирні судна для штовхання барж, криголамні річкові, буду-ються судна, більш придатні для плавання на водосховищах і озерах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОМОБІЛЬНОГО І ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ» з дисципліни «Логістика»
