Будь-яка наука послідовно проходить три етапи розви-тку: накопичення матеріалу, його систематизація, встановлення закономірностей. Логістика як наука зараз перебуває на межі другого етапу. Систематизація наявного матеріалу ще не завер-шена, однак паралельно намагаються визначити принципи та ви-явити закономірності оптимізації потокових процесів. Як наука і практика логістика має на меті підвищення органі-зованості виробничих систем, тому вона тісно взаємодіє з органі-зацією виробництва як наукою про проектування, створення та розвиток виробничих систем. Закони та закономірності організа-ції виробництва є базою для вирішення логістичних проблем. Зараз у теорії організації виробництва можна виділити дві групи закономірностей: закономірності організації виробничих систем та закономірності організації виробничих процесів. Досягненням сучасної теорії організації виробництва можна вва-жати виявлення і опис того, як проявляються закони організації висо-коефективних ритмічних виробничих процесів. Ідеться про закони: · упорядкованого руху предметів праці у виробництві; · календарної синхронізації тривалості технологічних операцій; · емерджентності основних та допоміжних виробничих процесів; · резервування ресурсів у виробництві; · ритму виробничого циклу виконання замовлення. Зазначені закони організації виробничих процесів уможливлює планувати і підтримувати ритмічну роботу виробничих підрозді-лів підприємства, тобто роботу у формі раціональної організації виробничих процесів, за якою процеси виготовлення окремих де-талей і виконання окремих замовлень програми сходяться за ви-значеним планом. Це зіткнення і забезпечує ритмічну роботу як безперервне поновлення всього виробничого процесу одночасно (паралельно) в усіх виробничих підрозділах і на кожному робочому місці у суворій відповідності з плановою пропорційністю, техно-логічною прямоточністю і економічно обґрунтованою надійністю випуску виробів у встановлені строки і потрібної якості. Організація і підтримання ритмічної роботи кожного підпри-ємства та його виробничих підрозділів дає змогу уникнути тра-диційних витрат ресурсів робочого часу робочих і обладнання (а вони складають не менше 40 % первинного розміру ресурсів) з організаційно-технічних причин. Організація та підтримка рит-мічної роботи кожного підприємства передбачає цілеспрямоване резервування ресурсів у плані до 5—8 % їх первинного розміру. І нарешті, організація та підтримання ритмічної роботи кож-ного підприємства забезпечує йому конкурентні переваги: лідер-ство за мінімумом витрат, гарантований час доставки замовлень, індивідуалізацію виробів на вимоги замовників, гнучке регулю-вання обсягів виробництва, розширення сервісних послуг та ряд інших переваг. Традиційна відсутність стандартизації та типізації індивіду- альних технологічних маршрутів виготовлення різних наймену-вань предметів праці (деталей) викликає неупорядкований, май-же хаотичний їх рух у виробництві. У цьому неважко впевнитися, якщо маршрути руху деталей накласти на планування підприємства та його виробничих під-розділів, що беруть участь у їх виготовленні. При хаотичному ру-сі деталей час завершення тієї чи іншої операції чи виготовлення виробу у цілому може визначатися тільки у порядку прогнозу з тією чи іншою ймовірністю моделі. Ця особливість організації виробничого процесу у просторі і в часі дає змогу сформулювати закон упорядкованості руху предметів праці у виробництві: без попередньої організації руху предметів праці за типовими міжцеховими та внутрішньоцеховими техноло-гічними маршрутами планування ходу виробництва є неможливим. Насправді, якщо напрям руху і середня його швидкість є відо-мі, то, вочевидь, можна встановити межові строки досягнення за-даного пункту на трасі руху. Це дуже важливо при плануванні ходу виробництва за окремими замовленнями. Традиційно вважається, що обробка партії деталей на технологіч-ній операції є рухом цієї партії, а час її міжопераційного пролежуван-ня в процесі очікування звільнення наступного робочого місця чи простій робочого місця в процесі очікування завершення обробки цієї партії деталей на попередній операції — це час перерв у ході вироб-ничого процесу. Тривалість перерв має середньо ймовірний характер, тому надійне планування строків ходу виробництва можливе лише при використанні край ймовірних строків виконання робіт. Упорядкованого руху деталей у виробництві можна досягти двома шляхами: 1) стандартизацією і типізацією міжцехових і внутрішньоце-хових технологічних маршрутів (ТСД ПТ); 2) проектуванням типової схеми руху предметів праці у вироб-ництві. Стандартизація і типізація техмаршрутів не має змоги враху-вати всі можливості у формуванні односпрямованих матеріаль-них потоків, тоді як проектування і використання ТСД ПТ на ос-нові конструкторсько-технологічного класифікатора предметів праці на всю виробничу програму, забезпечує використання всіх потенційних можливостей організації односпрямованих матеріа-льних потоків. ТСД ПТ робить можливим більш як десятикратне скорочення кількості різноманітних міжцехових технологічних маршрутів. Використання ТСД ПТ також веде до різкого скорочення кіль-кості внутрішньовиробничих зв’язків між дільницями, багатократно зменшує складність та працемісткість планування і управління виробництвом і, окрім цього, створює необхідну організаційну основу для узгодження строків виконання робіт з повною зайня-тістю робочих місць та виробничих підрозділів за умов мінімаль-но необхідного та комплектного незавершеного виробництва. Підвищенню упорядкованості руху предметів праці у вироб-ництві сприяє раціональна черговість запуску деталей у вироб-ництво. Упорядкованість запуску деталей у виробництво, за різ-ними критеріями, може забезпечувати або скорочення тривалості сукупного циклу виготовлення розглядуваних деталей, або змен-шення внутрішньозмінних простоїв робочих місць, або підвищення стійкості здійснення виробничого процесу за планом-графіком. Використання цих можливостей також сприяє підвищенню ефек-тивності виробництва. Початковою фазою використання логістики у виробництві є розробка на підприємстві плану постачань, виходячи з комерцій-них угод між виробником і споживачем, в яких фіксується конк-ретна дата постачань готової продукції. На наступному етапі розробляють розклад виробництва гото-вої продукції. Задля синхронізації процесів збуту і виробництва у виробничодиспетчерський відділ надають інформацію про дого-вірні зобов’язання за термінами відвантаження готової продукції, а також про нормативи часу надходження готової продукції на збутових складах для виконання процесів пакування, маркування, під комплектування та ін. На третьому етапі визначають тривалість циклів виробництв, складування виробів деталей і циклів закупівлі сировини. Маючи чітку уяву про планований коопераційний, міжопера-ційний, міжцеховий рух деталей за технологічним процесом, здійснюють оперативно-календарне планування їх закупівлі. На останньому етапі розробляють календарну програму заку-півлі матеріалів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ» з дисципліни «Логістика»
