ПІДВИЩЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ У ВИРОБНИЦТВІ
Методологія логістики дає можливість послідовно ра-ціоналізовувати складні виробничі системи. Вона озброює мето-дами підвищення організованості виробничих систем і уможлив-лює отримання конкурентних переваг. У ринковій економіці життєспроможність підприємств, заво-ювання ними конкурентних переваг можливі лише за умови їх обов’язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до оптима-льного проекту, що відповідає досягнутому рівню знань, техніки, технології, організації й управління виробництвом. Організацій-но-технічна перебудова є безперервним процесом гнучкої адап-тації підприємства до плинних умов ринку, нестабільної системи податків та методів державного регулювання. Щоб досягти стій-кого рівня конкурентоспроможності на ринку, процес перебудови організації має наближати існуючу модель організації до ідеалу. Оптимальний проект має відповідати сучасному рівню техно-логії, техніки та культури (знань) організації та управління під-приємством. Тобто оптимальний проект підприємства має являти собою гнучку виробничу логістичну систему (ВС). Виходячи з сутності поняття «система» та мети її функціонування, що роз-криваються на основі системного підходу до вивчення і проекту-вання логістичної ВС, слід виокремити три частини: функціона-льну, елементну і організаційну. Функціональний аспект організації системи — це структура взаємопов’язаних функцій, що відповідає цілям, тобто така, що формує логіку дії кожної функціональної підсистеми та логіку функціонування системи в цілому. Найвищого прибутку підпри-ємства досягають підвищенням організованості (ефективності) процесів виробництва. Основними завданнями внутрішньовиробничої логістики є: · планування виробництва на основі прогнозів потреб готової продукції та замовлень споживачів; · організація оперативного-колективного планування з дета-льним розкладом графіка виробництва; · організація управління технологічними процесами вироб-ництва; · контроль якості, дотримування стандартів якості продукції та сервісу; · організація стратегічного та оперативного планування по-стачань; · налагодження процесів збереження та формування оперативних ресурсів у цехах; · прогнозування, планування та нормування витрат матеріа-льних ресурсів у виробництві; · організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту; · управління запасами на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи та в технологічному процесі виробництва; · встановлення норм незавершеного виробництва та контроль за їх виконанням; · фізичний розподіл матеріальних ресурсів у внутрішньому виробництві; · інформаційне та технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками. Можна виділити головну ціль і цілі трьох рівнів, що будуть сприяти створенню оптимальної виробничої логістичної системи. Головна ціль полягає у забезпеченні своєчасної і комплектної по-ставки продукції відповідно до угод, тобто робота на споживача. Ціль першого рівня полягає у мінімізації витрат на виробниц-тво, забезпеченні безперервного завантаження робітників і робо-чих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві. Ціль другого рівня — підвищити організованість процесів ви-робництва, реалізації основних принципів організації виробництва: спеціалізація — диверсифікація; стандартизація — універсалізація; прямоточність — невизначеність; безперервність — переривистість; паралельність — послідовність; пропорційність — резервування; надійність — гнучкість; ритмічність — аритмічність. Цілі третього рівня — у забезпеченні працеспроможності виробничої системи у заданому діапазоні якісних та кількісних показни-ків, забезпечення повного циклу управління у їх взаємозв’язку, прогнозуванні, нормуванні, плануванні, організації, обліку, конт-ролі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні. Цільова орієнтація виробничих процесів передбачає всіляке зменшення неупорядкованості різноманітності та невизначеності у русі предметів праці як в просторі, так і в часі. Так, односпря-мований рух предметів праці у виробництві забезпечує: а) багатократне зменшення складності ВС та працевитратності управління виробництвом завдяки скороченню у десятки разів кількості різноманітних міжцехових та внутрішньоцехових тех-нологічних маршрутів та виробничих зв’язків між учасниками; б) створення бази для узгодження строків виконання робіт з безперервним завантаженням планових робочих місць та вироб-ничих дільниць; в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці. Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповідно до головної мети, тобто на основі річної виробничої програми підприємства і формує чи уточнює їх виробничу структуру. Гнучкість адаптації підприємства до змінюваних зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох фак-торів, основними з яких є гнучкість техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, гнучкість організації і управління виробництвом. Розрізняють тактичну та стратегічну гнучкість. Перша визна-чає час, що необхідний підприємству на опанування виробницт-вом нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов’язаного з нововведенням у техніці чи технології. Друга ви-значає значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції підприємства. Реалізація основних принципів організації виробництва при-зводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування підприємства за умов відносно стабільних впливів середовища, тоді як реалізація основних та протилежних прин-ципів організації виробництва підвищує ще й внутрішню гнуч-кість виробництва, тобто можливість оперативно, з мінімальними витратами адаптуватися до змін у виробничій програмі, умов на ринку товарів та послуг, норм державного регулювання. В ре-зультаті формується динамічно організована структура підпри-ємства, тобто логістична виробнича система.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДВИЩЕННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МАТЕРІАЛЬНИХ ПОТОКІВ У ВИРОБНИЦТВІ» з дисципліни «Логістика»
