ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І ЛОГІСТИКИ
На думку закордонних спеціалістів, важливою перевагою логістичного управління є підвищення рівня транспортного обслуго-вування, якого досягають не тільки і не стільки завдяки роботі транспортних підрозділів, скільки завдяки злагодженому виконанню ком-плексу робіт з постачання, збуту та перевезення продукції. На відміну від старих методів ізольованого управління вантажними пе-ревезеннями та складським господарством, на підприємствах фірм та корпорацій здійснюється перехід до об’єднаного, або скоордино-ваного управління вантажопотоками. Головною організаційно-економічною перевагою такого управління є забезпечення комплек-сного обліку усіх витрат на завезення та вивезення вантажів, а не тільки тарифів на перевезення. За експортними оцінками, застосу-вання методів логістики дає змогу зменшити запаси на 30—50 % і час руху продукції на 25—45 %. При відвантажуванні товарів на склади дилерам та споживачам фірма може вибирати один з 5 видів транс- порту: залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний та по- вітряний. Кожен вид транспорту має свої переваги й недоліки і в то-му чи іншому разі — найвигіднішу сферу застосування (табл. 2). Таблиця 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ Вид Переваги Недоліки Товари, що перевозяться Заліз-ничний 1. Велика провізна спроможність2. Дешевий3. Регулярність 1. Дорого коштує будівництво залізниць2. Невелика швидкість доставки вантажів Сільськогосподарські продукти, корисні копалини, пісок, ав-томобілі, хімікати Автомо-більний 1. Велика швидкість доставки2. Можливість доставки вантажу «від дверей до дверей» без переванта-ження3. Маневреність4. Регулярність 1. Низька провізна спроможність2. Дорогий вид3. Дорого коштує будівництво доріг Одяг, книги, комп’ютери, паперові товари Водний 1. Дешевий2. Має велику провізну спроможність3. Не вимагає капіталь-них вкладень у будівниц-тво провізних шляхів 1. Нерегулярність2. Обмежений у засто-суванні3. Невелика швидкість доставки Нафта, пісок, зерно, гравій, металургійні руди, вугілля Повіт-ряний 1. Велика швидкість до-ставки2. Спроможний достави-ти вантаж у будь-який район, де немає інших видів транспорту 1. Мала провізна спроможність2. Нерегулярність Прилади, швидкопсувні харчові продукти Трубопро-відний 1. Найдешевший2. Велика провізна спроможність3. Швидкість перекачу-вання вища, ніж на залізничному транспорті4. Капітальні вкладення удвічі нижчі від заліз-ничних Обмежений у застосуванні Нафта, кам’яне вугілля, хімікати На залізничному транспорті розвиток транспортної підсистеми логістики має ґрунтуватись на поєднанні економічних інтересів від-правника, залізниці та одержувача через створення комплексних транспортно-технологічних систем, технологічних маршрутів, за умов існування яких рухомий состав від клієнтури та залізниць використо-вується кооперовано. Подібні системи ефективні для металургії та шахт, що відправляють залізницею до 40 % усіх вантажів. Вони пра-цюють на кінцевий, споживчий результат. За витратами залізниці є найрентабельнішим видом транспорту для перевезень вагонних пар-тій вантажів навалом (вугілля, руди, піску, сільськогосподарської та лісової продукції) на далекі відстані. Останнім часом у деяких захід-них країнах створюються логістичні організації у вигляді спеціальних центрів чи інших структур. У Франції, наприклад, такі центри існують як на регіональному, так і на національному рівнях. Так, у 1983 р. бу-ло створено національний центр «Соgеrаіl», який за сприяння служб залізничного транспорту вивчає клієнтуру для більш якісного її об-слуговування. Результати таких досліджень подаються у вигляді ре-комендацій або безпосередніх логістичних послуг. Регіональні логістичні утворення на залізницях здійснюють аналіз вантажопотоків та розподіл їх у мережі. За даними аналізу роблять пропозиції щодо організації оптимальних вантажопотоків як залізничним, так і іншими видами транспорту, способів розпо-ділу перевезень між різними видами транспорту, комплектування груп товарів, порядку укладання договорів на перевезення. Мета таких пропозицій — підвищити рівень роботи транспорту (до-тримання термінів доставки вантажів, підвищення надійності та регулярності перевезень, збереження товарів). Автомобільний транспорт дедалі більше починає конкурувати із залізницями при перевезеннях вантажів на далекі відстані, але при цьому змінюються запропоновані транспортними компаніями послуги. Так, у США автомобільний транспорт усе частіше викори-стовується для перевезень комплектуючих виробів та готової про-дукції на відстань до 1600 км. Основним чинником ефективної ро-боти автомобілів поряд із залізничним транспортом на таких великих відстанях є нові види послуг, пов’язані із збиранням та розподілом вантажів. Сутність їх полягає у відмові від існуючих чи-сленних ланок у системі комплектування вантажів та у створенні пунктів централізованого зберігання і транспортних терміналів на основних маршрутах руху. В результаті скорочення обсягів товар-них запасів та тривалості циклу обробки замовлень завдяки комп’ютеризації послуги стали дешевшими, а їх якість підвищила-ся. Розширення участі автомобільного транспорту в освоєнні ван-тажопотоків логістичного ланцюга не тільки сприятиме розвитку автоматизації обробки вантажів і транспортних засобів, а й призведе до загострення проблеми недовикористаних пропускних та провіз-них можливостей, а також прискорить застосування маркетингу на транспорті. Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники зважають на 6 чинників. У табл. 2 подано коротку порівняльну характеристику різних видів транспорту з огляду на ці чинники. Так, якщо відправника цікавить швидкість доставки товару, то він вибирає повітряний або автомобільний транспорт. Якщо йому треба мінімізувати витрати, то він вибирає водний або трубопро-відний транспорт. Автомобільний транспорт має багато переваг порівняно з іншими видами транспорту, чим і пояснюється зрос-тання частки його використання. До вирішення проблеми доставки вантажів слід підходити з позицій логістики, оскільки це проблема комплексна. Головним у логістиці є системний підхід, який охоплює проектування і струк-турування систем для найефективнішого використання простору й часу, організацію матеріальних та інформаційних потоків. Про- ектування системи — це процес прийняття рішень, формування проблеми, завдання, цілей; кількісне визначення, вимірювання, оцінка, оптимізація планування, управління; діагностування та регулювання. У загальному вигляді завдання проектування сис-теми доставки вантажу формується так. Вантажовласник достав-ляє продукцію споживачеві. На ринку послуг транспорту діє ве-лика кількість підприємств, які можуть задовольнити попит вантажовласників на перевезення вантажу. Всі вони конкурують один з одним. Вантажовласник вибирає найоптимальніший варі-ант обслуговування, тобто певну сукупність підприємств транс-порту, котрі зможуть надавати необхідні послуги. Проте вантажовласники не мають усієї необхідної інформації про можливості тих чи інших транспортних підприємств, тому вони вдаються до послуг посередників. Для розробки структури системи перевезень вантажів замовник дає посередникові інформацію про: 1) вид і назву вантажу (наливні, газоподібні, тарно-штучні, ве-ликогабаритні, ваговиті); 2) характеристику вантажу (ціна, фізико-механічні властивос-ті, вид тари та пакування); 3) місце перебування і доставки вантажу; 4) перевезення масові або невеликими партіями; 5) обсяги та періодичність перевезень (разові, епізодичні, се-зонні, регулярні); 6) режими роботи відправників вантажу — одно-, дво- і тризмінні; 7) умови регіону перевезень (клімат — помірний, спекотний, холодний; дороги, їх покриття; рельєф — гори, рівнина, пагорби; план доріг; кількість смуг). Вантажовласники ставлять до доставки вантажу такі вимо-ги: максимальна надійність, мінімальний час, регулярність, га-рантовані строки (в тому числі доставка точно в строк), органі-зація доставки «від дверей до дверей»; прийнятна ціна доставки; висока безпечність перевезень; зручність здавання вантажу на відправлення і приймання його при надходженні; наявність різних додаткових послуг; наявність різних рівнів обслугову-вання, пристосування до потреб споживачів (гнучкість обслу-говування); забезпечення збереженості вантажу при переве-зеннях та під час зберігання; супроводження вантажу до пункту призначення; можливість одержання оперативної інформації про тарифи на перевезення, вартість додаткових послуг, умови доставки і місцезнаходження вантажу; налаго-джена система документів; наявність необхідної транспортної тари та пакувальних матеріалів; повне використання вантажо-підйомності транспортного засобу. Як показує практика, вимоги власників вантажів можуть бути суперечливими. Наприклад, вони можуть вимагати доставки ван-тажу точно в строк із збереженням його та мінімальною ціною доставки. Ще більше ускладнює роботу посередника з проекту-вання доставки вантажу суперечливість цілей елементів системи, коли вигода для одних учасників процесу може означати втрати для інших. Кожний учасник процесу доставки вантажу оцінює ефектив-ність функціональних систем за різними критеріями. Наприклад, виробники зацікавлені в подовженні інтервалу поставок, вважа-ють одним з найважливіших критеріїв своєчасність оплати по-ставок; транспортні підприємства — у великих партіях вантажу, зменшенні частоти перевезень, збільшенні їх довжини, зниженні матеріаломісткості тощо. Споживачі зацікавлені у зменшенні ча-су та зниженні вартості доставки. Одне й те саме рішення не може бути однаково оптимальним для всіх елементів системи. Тому потрібно вивчати інформацію та аналізувати вимоги вантажовласників. Посередники й експе-рти визначають ті критерії, котрі може забезпечити система до-ставки, що розробляється. До вирішення цієї проблеми залуча-ються не тільки експерти, а й вантажовласники, для яких вона вирішується. Безліч цілей, критеріїв та альтернатив, робота з великою ба-зою даних, необхідність розробки багатоваріантних рішень та їх оцінювання потребують використання посередником засобів об-числювальної техніки та спеціальних комп’ютерних програм. Виходячи з інформації вантажовласника, посередник починає пошук транспортних підприємств, які зможуть взяти участь у доста-вці продукції. Для того щоб якомога повніше задовольнити потреби вантажовласника, посередник має проаналізувати велику кількість альтернативів. При розробці й проектуванні систем доставки вантажів, а та-кож реалізації послуг посередники можуть використовувати тен-дерну документацію. Тендер — це бланк з пропозиціями виконан-ня визначених робіт і послуг, який посередники надсилають потенційним покупцям. Тендерна документація — комплект до-кументів, до якого входять бланк тендера, умови контракту, обсяг і номенклатура робіт та послуг, специфікації, конверти для повернення тендерної документації та інших документів. Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що посередники, на відміну від експедиторів та перевізників, не несуть відповідальності перед вантажовідправниками за організацію та доставку вантажів, функції посередницьких структур, що діють на ринку послуг транс-порту, не обмежуються вказаними раніше послугами та роботами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТРАНСПОРТНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ І ЛОГІСТИКИ» з дисципліни «Логістика»
