СТИСЛІ ВІДОМОСТІ ПРО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМ ПОТОКОМ В СИСТЕМАХ
Комерційна діяльність передбачає вирішення різнома-нітних складних проблем, основною з яких залишається пробле-ма матеріально-технічного забезпечення. В умовах ринкових економічних відносин матеріальні ресурси для виробничого спо-живання придбаваються на ринку засобів виробництва. Отже, підприємства мають бути платоспроможними. Усе коло питань, пов’язаних з управлінням матеріальними ресурсами з метою ма-теріально-технічного забезпечення і збуту, є предметом логісти-ки. Логістика становить частину науки про потоки. З математич-ної точки зору, потік включає багато елементів, об’єднаних в єдине ціле. Потоки різних об’єктів так чи інакше пов’язані між собою, до того ж один вид потоку може породжувати інший, створюючи досить складні системи. Зараз існує багато визначень логістики, але всі вони сходяться на тому, що логістика — це наукова дисципліна про управління пото-ками в системах. Наведене загальне визначення може бути конкре-тизоване для названих вище систем та потоків, що в них циркулю-ють. Відомо, що система — це безліч взаємопов’язаних елементів, які функціонують для досягнення загальної мети. У динамічних си-стемах взаємозв’язок елементів та функціонування досягається за-вдяки відповідним потокам. Саме тому потоки є складовою систе-ми. Таким чином, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об’єкти управління. У зв’язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системології (теорії систем). Схематично місце логіс-тики в управлінні можна зобразити таким чином:
Рис. 21. Загальна схема логістики Математичні методи дають уяву про кількісні аспекти руху пото-ків. Так, зокрема, існують математичні дисципліни для дослідження потоків — теорія градоїдів та теорія масового обслуговування. Управ-ління потоками, як і будь-яке управління, потребує відображення, тобто побудови моделі. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає ін-терпретацію керованої системи у вигляді потоку. Такий підхід надає управлінню чітко визначеного характеру. Наприклад, система мате-ріально-технічного забезпечення стає прозорішою, якщо її розглядати як процес руху матеріальних ресурсів у сфері обороту від постачаль-ника до споживача. Необхідно підкреслити, що, виходячи із сутнісної характеристики логістики, метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки при заданих умовах. Методи управління логістики базуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов’язуються з фу-нкціонуванням товаропровідної інфраструктури — складським гос-подарством, комунікаціями. Логістика, як це зображено на рис. 21, є своєрідним центром, що координує дії усіх складових реального процесу обороту. З точки зору логістики, для здійснення матеріаль-но-технічного забезпечення необхідно не тільки встановити госпо-дарчі зв’язки, відшукати постачальника, укласти угоду про постав-ки, а й організувати безпосередньо доставку продукції, простежити за її відвантаженням та шляхом проходження аж до прибуття на мі-сце споживання, а також розрахуватися з усіма учасниками проце- су — торговельною установою, транспортним підприємством, ба-зою, посередниками. При цьому вкрай важливим є налагодження виробництва, збуту, закупівель, зберігання та транспортування як єдиного цілого. Відправною організаційною точкою тут є безперер-вне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визнача-ються параметри плану складових логістичної системи. Такий план досить гнучкий. Можливість «гнучкого» реагування на коливання попиту закладається в план завдяки варіантності його розробки. До-датковий фактор гнучкості — цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, завантаження яких здійснюється згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріаль-но-технічного забезпечення підприємства. Окремі елементи логістики (методи розв’язання транспортного завдання, визначення оптимального розміру запасів), добре відо-мі в економічній теорії, використовувались і на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв’язку та взаємозалежності, тобто логістика є не що інше як застосування теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків. На наведеній нижче схемі зображено складові елементи логістичної концепції. Стріл-ками позначено процеси експедирування, які включають транс-портування, планування та документообіг вантажів.
Рис. 22. Елементи концепції логістики Побудова логістичних моделей розпочинається з аналізу мар-кетингової інформації. Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів (ба-жаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги) розробляють оптимальний графік розподілу й доста-вки готової продукції, схему проміжного зберігання. Маркетинг-логістика має оптимально задовольняти суперечливі вимоги відділу ма-ркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів. Так, наприклад, принципи маркетингу передбачають ритмічність, високу надійність і регулярність постачань необхідної клієнтам кількості то-варів. Оперативно-виробниче планування базується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, а також змен-шення кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу одноразо-вого постачання вантажів (при цьому знижується ритм постачань і збільшуються обсяги складських запасів як у постачальників, так і у їхніх клієнтів). Мінімізація витрат на складування готової продукції пов’язана зі зменшенням запасів (одночасно знижується ступінь на-дійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають значні витрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На рисун-ках зображено різні тенденції залежності витрат на виробництво та витрат на зберігання від збільшення розміру партії виробів.
· Умовні позначення: а — загальні витрати; b — витрати на зберігання; c — витрати на виробництво; d — прямі поставки з заводу; e — непрямі поставки (через склади). Зображений на рис. 23 графік вказує на можливість оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб зберіган-ня готової продукції і досягнення на цій основі мінімальних витрат на рівні K. У більш складних моделях враховуються й інші вимоги, усуваються зазначені вище суперечності. При цьому враховують особливості продукції, що виготовляється, тип підприємства, запла-новану стратегію і тактику. Зображений на рис. 24 графік відображає приблизну залежність витрат на розміщення (транспортування й зберігання) від тривалості поставок, тобто терміновості при транзитній та складській формах. З графіка видно, що забезпечити мінімальний час поставок найдоцільніше через мережу проміжних складів, якщо для цього є необхідні запаси. При складській формі поставок витра-ти у зв’язку із збільшенням часу поставок до певного моменту пада-ють, а потім з продовженням циклу поставок, практично не зміню-ються. Транзитній формі притаманний більш тісний зв’язок витрат з можливим часом поставок. До певного моменту більш ефективною є складська форма, а за умов нетермінових чи ритмічних поставок — транзитна. Терміни «транзитна» та «складська» щодо форми поста-вок в даному разі виправдані, бо відображають сутність явища у сис-темі матеріально-технічного постачання. На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують інші одиниці виміру часу. Для масових видів продукції за одиницю встановленого часу приймають добу. Максимальний строк виконання індивідуальних замовлень не перевищує шести тижнів. Зважаючи на ці обмеження, на основі за-лежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики того чи іншого підприємства, розробляється схема диспозиції готової продукції з моменту завершення її виробництва до здачі клієнту. У схемі на момент закінчення процесів транспортування має бути заплановане місце для зберігання продукції з відповідними площею, об’ємом, во-логістю, температурою. Планується й режим подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Схема диспозиції розробляється з ураху-ванням двох аспектів. По-перше, для виконання конкретного замов-лення розраховується маршрут руху, тобто мережна модель, в якій відомі моменти початку та закінчення усіх етапів. По-друге, як сума планів усіх замовлень на визначений період складається загальний план використання окремих елементів диспозиції (складів, транспор-тних засобів тощо), тобто визначається, що буде зберігатися на кож-ному конкретному місці, чи, як буде завантажений даний транспорт-ний засіб. Укладені договори, замовлення на індивідуальне чи серійне виробництво, очікуваний обсяг продажу результатів масового і багатосерійного виробництва є базисом для формування поточного й оперативного планів виробництва та калькуляції собівартості про-дукції. Таким чином, логістична концепція управління основним ви-робництвом усе з меншою мірою орієнтується на випуск продукції, яка складується, і дедалі частіше — на виконання замовлень клієнтів. У зв’язку з цим скорочуються строки дії договорів на постачання по-дібної продукції, зменшуються обсяги її партій. Контрольованим має бути безперервний нагляд за рухом ван-тажів від виробника до споживача, включаючи складські об’єкти. Для цього у структурні ланки контролю та управління матеріаль-ними потоками має безперервно надходити надійна інформація. Вона має бути інтегрованою й охоплювати процеси виробництва, розподілу й задоволення попиту. Схематично місце логістики в управлінні матеріальними по-токами можна зобразити так:
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТИСЛІ ВІДОМОСТІ ПРО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМ ПОТОКОМ В СИСТЕМАХ» з дисципліни «Логістика»
