Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ
По відношенню до банку контроль може бути не тільки зовнішнім, але й внутрішнім. Система внутрішнього контролю – це важ-лива складова управління комерційним банком, яка є основою без-перебійного його функціонування. Дієві заходи внутрішнього конт-ролю сприяють виконанню головних задач банку, досягненню ним стратегічних та оперативних цілей. Така система спонукає співробі-тників банку дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої банком політики, планів, внутрішніх пра-вил та процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередба-чених витрат чи втрати репутації банку. Підвищений інтерес до внутрішнього контролю в банківській системі України сьогодні посилюється у зв'язку з чисельними банкрутствами банків. З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожен комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль виконує внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотех-нологічного контролю та внутрішнього аудиту. Суб’єктами внутрішнього контролю банку є: спостережна рада; ре-візійна комісія; правління (рада директорів); функціональні підроз-діли; служба внутрішнього аудиту. Акціонери здійснюють прямий контроль за діяльністю банку шляхом отримання необхідної інформації від його керівництва про результа-ти діяльності установи за звітний період. Рада банку контролює дія-льність правління, а ревізійна комісія – фінансово-господарську ді-яльність банку. Ревізійна комісія: контролює дотримання банком законодавства України і норматив-но-правових актів Національного банку України; отримує для попереднього розгляду звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів; виносить на загальні збори акціонерів або засідання спостережної ради банку пропозиції щодо будь-яких питань, з компетенції ревізій-ної комісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності банку та захисту інтересів клієнтів. Ревізійна комісія за дорученням загальних зборів акціонерів, ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше 10% голосів, перевіряє фінансово-господарську діяльність банку. Вона має право залучати до ревізій та перевірок як зовніш-ніх, так і внутрішніх експертів та аудиторів. Ревізійна комісія складає акти щодо перевірки звітів і балансів бан-ку і доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам акціонерів чи спостережній раді банку. Без висновку ревізійної комі-сії загальні збори учасників (акціонерів) не мають права затверджу-вати фінансовий звіт банку. Крім того, діяльність банку контролюється з боку Правління (Ради директорів) банку та його функціональних підрозділів. Цей контроль називається внутрішньотехнологічним. Його постійно здійснює головний бухгалтер щодо правильності та законності відображення в обліку всіх банківських операцій, при цьому такий контроль вхо-дить до посадових обов'язків всіх його співробітників – відповідаль-них виконавців та керівників підрозділу. Згідно Положення «Про організацію внутрішнього аудиту в комер-ційних банках України» внутрішньотехнологічний визначено як «внутрішній контроль в банку», що являє собою сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зов-нішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збережен-ня активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання роз-поряджень органів управління банку в досягненні мети, яка постав-лена в стратегічних та інших планах банку. Внутрішньотехнологічний контроль – це сукупність процедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх норма-тивних актів при здійсненні операцій банку та достовірність і повно-ту інформації. Він поділяється на бухгалтерський та адміністра-тивний. Система внутрішньотехнологічного контролю, як і всі інші проце-дури банку, має бути чітко регламентована. Документація за проце-дурами такого контролю (у паперовій або електронній формі) пови-нна бути доступною для користування працівниками банку. Бухгалтерський контроль – це сукупність процедур (деталізова-ний опис здійснення конкретних банківських операцій), що забезпе-чують збереження активів банку та достовірність звітності, що скла-дається службою бухгалтерського обліку на основі даних, отрима-них від функціональних підрозділів. Такий контроль включає в себе: заходи щодо забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної сутності; продуктивність системи документообігу; наявність операційних процедур, елементами яких є: опис операцій встановлення відповідальності осіб, які їх здійснюють; розподіл обов'язків між виконавцями в процесі проведення банківської опе-рації; ухвала, запис та контроль за здійсненням операцій; внутрішні пере-вірки до моменту виконання операцій автоматизованого контролю тощо. Бухгалтерський контроль може бути первинним та подальшим, тоб-то таким, що здійснюється після відображення операції в обліку і повинен надати можливість впевнитися в тому, що: операції проведені тільки за загальним та/або спеціальним дозво-лом керівництва банку; операції відображені та оцінені згідно з вимогами облікової політики банку; система аналітичного обліку дає змогу відстежувати використання ресурсів та рух активів банку; розпорядження активами здійснюється лише у межах встановлених повноважень; інвентаризація активів та зобов'язань (балансових та позабалансо-вих) здійснюється з певною регулярністю, а виявлені недоліки усу-ваються належним чином. Порядок проведення первинного та по-дальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які ви-магають додаткового контролю; визначає обсяг та частоту переві-рок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, по-рядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достові-рністю звітності. Первинний контроль здійснює працівник банку, який, виходячи зі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після здійснення перевірки документ підписується працівником банку. Працівники банку, які підписали будь-який розрахунковий документ, не маючи на це права, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таку ж саме відповідальність несуть працівники банку, які мають право підпису у разі перевищення ними своїх повноважень. Якщо операції за рахунками підлягають додатковому контролю, то виконавець передає необхідні документи іншому працівнику банку, на якого покладені повноваження щодо здійснення контролю. Пра-цівник, що контролює, перевіривши правильність оформлення опе-рації, підписує документи і передає виконавцю для відображення операції за відповідними рахунками. Головні бухгалтери банків, їх заступники, начальники відділів та інші працівники, на яких покладено обов'язки подальшого контролю, по-винні систематично перевіряти стан обліково-операційної роботи. У процесі перевірок з'ясовуються причини порушень правил здійс-нення операцій і ведення бухгалтерського обліку. За результатами перевірок вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень та їх недопущення в майбутньому. Працівників, які залучаються до проведення подальших перевірок (крім працівників, що здійснюють первинний контроль, заступника головного бухгалтера і начальників відділів) призначає головний бу-хгалтер, виходячи з обсягу операцій у банку. Адміністративний контроль – це сукупність процедур, які дозво-ляють визначити законність здійснюваних операцій, ступінь вико-нання стратегічних і поточних планів, ефективність залучення і ви-користання ресурсів. Його мета - забезпечення відповідної стандар-тизації внутрішньобанківських процесів, координація дій підрозділів, удосконалення організаційної структури управління, проведення комплексного аналізу тощо. Адміністративний контроль дозволяє виявити ризики і вжити ефективних заходів щодо їх мінімізації. До системи адміністративного контролю належать: методи закріплення повноважень та обов'язків; методи контролю, що застосовує керівництво для проведення моні-торингу результатів роботи; принципи та практика у сфері трудових ресурсів тощо. Таким чином, структура адміністративного контролю складається з організаційної схеми та всіх ухвалених керівництвом банку принци-пів і процедур. Адміністративний контроль передбачає розподіл повноважень між працівниками банку таким чином, щоб жоден працівник або обме-жена група працівників не змогли зосередити в своїх руках всі не-обхідні для здійснення повної операції повноваження (прийом, оплата, зберігання). Для цього операційний цикл будь-якої операції поділяється на такі етапи: дозвіл на операцію; облік; здійснення платежів; контроль/аудит операцій. Існує взаємозв'язок між системою внутрішньотехнологічного банків-ського контролю та внутрішнім аудитом. Внутрішній аудит перевіряє стан внутрішньотехнологічного конт-ролю в усіх підрозділах банку. Внутрішній аудитор надає рекомен-дації щодо удосконалення систем внутрішньотехнологічного конт-ролю, але не може безпосередньо його змінити, оскільки ці рекоме-ндації керівництво може прийняти чи відхилити. Тому внутрішній аудитор не несе відповідальності за стан систем внутрішньотехно-логічного контролю в банку. Чим ефективніше працює ця система, тим менше часу потрібно витрачати на проведення внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит – ключовий і обов’язковий елемент системи внут-рішнього контролю в банку. У нашій країні юридичне внормування внутрішнього аудиту в бан-ках першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 року поста-нову № 114, якою затвердив Положення «Про організацію внутрі-шнього аудиту в комерційних банках України» (далі – Положення). Згідно з ним під внутрішнім аудитом банку розуміється «незале-жна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у коме-рційному банку». Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухга-лтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій. Внутрішній аудит оцінює дві площини банківської діяльності: безпо-середньо банківські операції і системи внутрішнього контролю. Кожна з цих площин перетинається множиною структурних підроз-ділів, з яких складається організаційна система банку. Підрозділи банку здійснюють такі види банківської діяльності: каз-начейську; операційну (розрахунково-касову, депозитну); кредитну; інвестиційну; посередницьку тощо. Отже, об'єктами внутрішнього аудиту є функціональні (департаменти, управління, відділи) та ви-робничі структурні підрозділи (філії) банку, а також види банківської діяльності: банківські операції, системи внутрішнього контролю то-що. Внутрішній аудит є похідною функцією контролю і визначається як підсистема з основними цілями, функціями і методикою, яка зна-ходиться у взаємозв’язку з іншими функціями управління і коопе-рує з ними. Основною метою внутрішнього аудиту в банку можна вважати не-залежну оцінку і вдосконалення систем (або системи) внутрішнього (або внутрішньотехнологічного, бо в Положенні його визначають як «внутрішній») контролю банку. Основною функцією внутрішнього аудиту банку є забезпечен-ня прогнозування ризиків банківської діяльності в межах встанов-лених обмежень. Основним принципом внутрішнього аудиту банку є принцип незалежності. Основними задачами внутрішнього аудиту банку є: оцінка аде-кватності і ефективності системи внутрішньотехнологічного конт-ролю; проведення ідентифікації і ефективності процедур управлін-ня ризиками і методик оцінки ризиків; оцінка і контроль правильно-сті і законності відображення в обліку і звітності банківських опера-цій; перевірка виконання встановлених стандартів; проведення спеціальних розслідувань; представлення звітів Правлінню банку, Аудиторському комітету, Спостережній раді, НБУ. Класифікація внутрішнього аудиту в банках – це виділення од-нотипних груп внутрішнього контролю, згрупованих за певними ознаками (табл. 10.1). Таблиця 10.1 Класифікація внутрішнього аудиту в банку
Класифікаційна ознака Вид аудиту Зміст аудиту Зачасомогляду подій Операційний аудит Стратегічний аудит Операційний аудит відобра-жає процеси, що здійснені банком у минулому або в те-перішній час.Стратегічний аудит передба-чає оцінку нинішніх дій банку з позиції досягнення стратегі-чних цілей у майбутньому ЗаОрганізацією Однопредметний Багатопредметний Прості види аудиту, пов'язані з однією або двома малотрудомісткими функціями, можуть виконуватися одним ау-дитором.Аудит трудомістких або різ-нотипних функцій може виконуватися колективом аудиторів Затипамипроведення Фінансовий Аудит на відповід-ність Управлінський ау-дит Підтвердження інформації, що міститься у фінансовій та управлінській звітності.Перевірка дотримання під-розділами банку встановле-них правил та процедур.Оцінка ефективності діяльно-сті як банку в цілому, так і йо-го окремих центрів відповіда-льності
За змістом та функціями внутрішній аудит поділяється па опе-раційний та стратегічний. В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит. Це обумовлено тим, що більшість бухгалтер-ських процедур не формалізовані і не автоматизовані, а рівень кваліфікації внутрішніх аудиторів не завжди є високим. Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне ли-ше за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку. Це передбачає розробку та запровадження корпоратив-ної стратегії розвитку банку. Стратегічний аудит згодом стане но-вим додатковим напрямком внутрішнього аудиту банківської дія-льності. За організацією внутрішній аудит поділяють на одно- і багато-предметний. Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного –- внутрішньобанківських операцій. Розрізняють три основних типи аудиту: фінансовий аудит, аудит на відповідність та управлінський (операційний). Переважно на такі типи поділяють зовнішній аудит. Але їх можна використовувати, характеризуючи і певні види внутрішнього аудиту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Внутрішній контроль та аудит діяльності банківських установ» з дисципліни «Фінансово-господарський контроль»
