Перевірка дотримання суб'єктом малого підприємництва платником єдиного порядку вимог щодо сплати інших податків та зборів
Статтею 6 Указу Президента України від 28.0б.99р. №746/99 визначено, що суб'єкти малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): - податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; - податку на прибуток підприємств; - податку на доходи фізичних осіб; - плати (податку) за землю; - збору на спеціальне використання природних ресурсів; - збору на обов'язкове соціальне страхування; - комунального податку; - податку на промисел; - збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; - збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; - внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; - плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Цей перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) є значно коротшим за той, що наведений у Законі України «Про систему оподаткування». Отже, під час перевірки ревізор повинен визначити перелік тих податків чи зборів (обов'язкових платежів), платником яких суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку залишається незважаючи на пільги, встановлені в Указі Президента України від 28.0б.99р. №746/99 У цій роботі ревізору буде корисною така інформація: - Законом України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000р. №1770-111 зі змінами і доповненнями введено новий загальнодержавний збір - збір за використання радіочастотного ресурсу України і внесені зміни до Закону України від 25.06.91р. №1251-XII «Про систему оподаткування», якими доповнено ст.14 цим збором. У статтю 6 Указу Президента України під 28.06.99р. №746/99 такий збір не включено. Таким чином, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не звільняються від сплати збору за використання радіочастотного ресурсу України і сплачують його у загальному порядку, установленому законодавством; • відповідно до статті 6 Указу Президента України від 28.06,99р. №746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю. У дужках дається уточнення, від якої саме плати за землю звільняється такий суб'єкт. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92р. №2535-ХІІ зі змінами і доповненнями: податок ~ цс обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою. Статтею 2 цього Закону передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Таким чином, вищезгаданим Указом суб'єкта малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, звільнено від плати за землю у вигляді саме податку, а не від плати за землю у вигляді орендної плати; • з 22 лютого 2001 року втратив чинність Закон України від 26.06.97р. №402/97-ВР «Про збір па обов'язкове соціальне страхування». Його «спадкоємцем» став Закон України від 18.01.2001р. №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням». З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 02.03.2000р. №1533-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Таким чином, 01.01.2001р. набрав і чинності Закон №1533-111 та 22.02.2001р. набрав чинності Закон №2240-III. Незважаючи на те, що порядок обчислення, а також ставки відрізняються від тих, які існували раніше, ці внески е правонаступниками зборів, що діяли раніше та зазначені у статті 6 вищезгаданого Указу: збору до Фонду соціального страхування і збору до Фонду сприяння зайнятості населення. Тому, як і раніше, суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками таких страхових внесків: ^ 1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; 2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; • згідно зі статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-ХІУ зі змінами і доповненнями, страхувальниками у тому числі є юридичні особи. Цей Закон не передбачає жодних винятків із загального принципу сплати страхувальником страхових внесків, у тому числі для тих суб'єктів малого підприємництва, що працюють на спрощеній системі оподаткування. У статті б Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 збір па загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не згадується. Відповідно, усі суб'єкти малого підприємництва — платники єдиного податку є платниками згаданого збору; • юридичні особи — платники єдиного податку незважаючи на те, що вони не є платниками зборів (внесків) до Пенсійного фонду, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зобов'язані утримувати такі збори з найманих працівників. Наймані працівники підприємств продовжують залишатися платниками таких зборів. Сума заробітної плати включається до сукупного доходу працівника і є об'єктом для утримань збору па обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 1% або 2%, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат- | ності та витратами, зумовленими народженням та похованням за ставкою 0,25% або 0,5 % та обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття за ставкою 0,5%; 1 платники єдиного податку не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, перелік яких визначений стат- [ тею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне стра- ; хування» від 26.Об. 1997р. № 400/97-ВР зі змінами і доповненнями, а І саме: 1) з купівлі-продажу валют; 2) при відчуженні легкових автомобілів; 3) при придбанні нерухомого майна. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно Із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; 4) за користування послугами стільникового рухомого зв'язку; • статтею б Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 визначено, що фізична особа - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, Наймані працівники не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, звільняється від сплати прибуткового податку тільки підприємець з власних доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. Юридичні особи - платники єдиного податку не звільняються від обов'язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які виплачуються найманим працівникам, включаючи членів сім'ї, та подання відомостей про виплачені їм доходи до органів державної податкової служби. Особи, які перебувають з платником єдиного податку в трудових відносинах, отримують від нього відповідну винагороду за виконану роботу, в тому числі у вигляді заробітної плати, а не дохід від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, з найманих працівників прибутковий податок суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку повинен утримувати і перераховувати до бюджету; • відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податок на дивіденди є видом податку на прибуток і не вважається нововведеним податком. Відповідно до частини першої статті 6 Указу Президента України від 28.06.99р. №746/99 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), серед яких і податок на прибуток підприємств. В абзаці другому частини першої статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» зазначено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Тому, враховуючи вищенаведене, для суб'єктів малого підприємництва сплата єдиного податку замінює сплату податку на прибуток, а також податку на дивіденди як різновиду податку на прибуток. У своїй роботі ревізор повинен враховувати, що загальний перелік податків та зборів (обов'язкових платежів), які платник єдиного податку повинен сплачувати, є ширшим від вищезгаданих і включає: Із загальнодержавних: 1) податок на додану вартість (за умови застосування 6% ставки еди ного податку); 2) акцизний збір.; 3) прибутковий податок з громадян; 4) мито; 5) державне мито; 6) рентні платежі; 7) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 8) збір за геологорозвідувальні роботи, викопані за рахунок державного бюджету; 9) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 10) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 11) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 12) збір за використання радіочастотного ресурсу України; З місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів): 1) податок з реклами; 2) збір за право використання місцевої символіки; 3) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 4) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Платники єдиного податку — юридичні особи повинні вести податковий облік за тими податками, платниками яких вони в згідно із вищевказаним Указом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перевірка дотримання суб'єктом малого підприємництва платником єдиного порядку вимог щодо сплати інших податків та зборів» з дисципліни «Контроль і ревізія»
