Відповідно до п. 16.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податків самостійно визначають суми податку, що підлягає сплаті у бюджет. За наслідками такого визначення підприємства - платники податку з прибутку подають до податкового органу податкові декларації та розрахунки, порядок ведення і складання яких встановлений центральним податковим органом України. Для довідки: згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Залежно від того, до якої категорії платників податку відноситься об'єкт ревізії, склад податкових декларацій і розрахунків з податку на прибуток може бути різним. Основні з них такі: 1. Більша частина підприємств-платників податку на прибуток складає та подає Декларацію про прибуток підприємства за звітний квартал, дані якої розраховують наростаючим підсумком з початку звітного року, Порядок складання Декларації про прибуток підприємства затверджений наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації пря прибуток підприємства та Порядку її складання* №214 від 08.07.97 р. у редакції наказу ДПА України №37 від 21.01.98 р. з наступними зміна-] ми І доповненнями. 2. Підприємства, що займаються страховою діяльністю і діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування» №85/9б-ВР від 07.03.1996 р. у редакції Закону України №2745-111 від 04.10.2001 р. з наступними змінами і доповненнями, та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а також їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, розташовані па території іншої територіальної громади, замість Декларації про прибуток підприємства складають та подають Декларацію про доходи страховика, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДНА України «Про затвердження Порядку складання декларації про доходи страховика» від № 265 29.07.1997 р. з наступними змінами і доповненнями. 3. Підприємства, оспошюю діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, замість Декларації про прибуток підприємства складають і подають Декларації про прибуток підприємства, основною діяльністю якого с виробництво сільськогосподарської продукції, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДПА України «Про затвердження Порядку складання Декларації про прибуток підприємства, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції» №82 від 20.02.1998 р. з наступними змінами і доповненнями. 4. Банківські установи замість Декларації про прибуток підприємства складають та подають Декларацію про прибуток банківської установи, форма і порядок складання якої затверджені наказом ДЇЇА України «Про затвердження Порядку складання декларації про прибуток банківської установи» від 31.07.1997 р. №273 у редакції наказу ДПА України №21 від 16.01.98 р. з наступними змінами і доповненнями. 5. Протягом кварталу підприємства-платники податку, за винятком нерезидентів, а також виробників сільськогосподарської продукції, які перейшли па сплату фіксованого сільськогосподарського податку, визначають розмір авансових внесків та узгоджують їх суму шляхом подання Повідомлення про результати розрахунку суми авансового внеску податку па прибуток, форма та порядок складання якого затверджені наказом ДПА України №279 від 04.08.97р. у редакції наказу ДПА України від 01.07.99р. №339 з наступними змінами і доповненнями; 6. ІІідприємства-платпики податку на прибуток, що прийняли рішення про перехід до сплати консолідованого податку на прибуток подають до податкового органу за своїм місцезнаходженням зведену декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку фінансового року, та розрахунок — повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та її філіями за формою, що затверджена наказом ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку нарахування та сплати консолідованого податку на прибуток» №175 від 10.04.1998 р. з наступними змінами і доповненнями; 7. Усі платники податку на прибуток підприємств, крім виробників сільськогосподарської продукції, за результатами звітного (податкового) кварталу складають відомості про балансову вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів за формою, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів па складах)» 124 від 11.06.1998р.; 8. Підприємства-платники податку на прибуток, які уповноважені іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи вести облік результатів спільної діяльності, складають податковий звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, форма та зміст якого затверджені наказом ДПА України «Про затвердження порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи» №234 від 11,07.1997р. з наступними змінами і доповненнями; 9. Підприємства-платники податку на прибуток, які вибрали особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом), складають звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів), форма та зміст якого затверджені наказом ДПА України «Щодо затвердження форм податкового звіту про результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів) та порядку їх ведення і складання* №275 від 31.07.1997р. Окрім перерахованих, ревізор повинен перевірити інші звітні форми з податку на прибуток підприємств, наявність яких може бути обумовлена специфікою господарських операцій підприємства (наприклад, у разі продажу на території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва) або його організаційно-правовою формою (звітність підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів). Аналізуючи податкові декларації та розрахунки з податку на прибуток підприємства, ревізор повинен виконати такі дії: і. Визначити необхідний перелік податкових декларацій та розрахунків з податку на прибуток підприємства виходячи з періоду діяльності підприємства та періоду перевірки. При цьому необхідно зважати на тс, що необхідні податкові декларації та розрахунки представляються платником податку незалежно від того, виникло у звітному періоді у підприємства податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків. 2. Перевірити правильність заповнення усіх передбачених у податкових деклараціях та розрахунках показників. При цьому необхідно використовувати нормативні документи, які визначають форму, зміст та порядок заповнення кожного окремого податкового звіту (перераховані вище). 3. Звірити та встановити ув'язки показників окремих форм податкових декларацій та розрахунків з податку на прибуток підприємства між собою, а також з податковою звітністю за іншими податками та зборами (наприклад, з податку на додану вартість). У разі потреби ревізор повинен визначити можливі розбіжності з метою їх подальшого аналізу. 4. Звернути увагу на правильність заповнення податкових декларацій та розрахунків з податку па прибуток підприємства. У податковій звітності з податку на прибуток підприємства повинні бути заповнені усі передбачені в ній показники. У випадках незаповнення того чи іншого рядка через відсутність операції цей рядок прокреслюється. Податкова звітність з податку на прибуток підприємства заповнюється чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності. У згаданих податковій декларації та розрахунках не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення помилок у податковій звітності з податку на прибуток підприємства проводиться з дотриманням норм «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. Податкові декларації та розрахунки з податку на прибуток підприємства заповнюються у тисячах гривень з одним десятковим знаком. 5. Встановити наявність усієї визначеної у податковій звітності з податку на прибуток підприємства інформації:, а) у заголовній частині відображаються повна назва підприємства відповідно до установчих документів, зареєстрованих у встановленому порядку, форма власності, за якою зареєстровано підприємство згідно з Законом України «Про власність», ідентифікаційний код, назва органу, у віданні якого перебуває підприємство (якщо він є), місцезнаходження та номер телефону платника, у заголовній частині - - повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого у встановленому порядку, форма власності, по якій зареєстроване підприємство відповідно до Закону України «Про власність» №697-ХІІ від 07.02.1991 р. з наступними змінами І доповненнями, ідентифікаційний код, назва органу, у веденні якого знаходиться підприємство (якщо він мається), місцезнаходження і номер телефону платника; б) в основній частині відображається звітна інформація згідно з вимогами, встановленими нормативними документами; в) податкова звітність з податку на прибуток підприємств в обов'язковому порядку повніша бути підписана керівником підприємства і головним бухгалтером, а за відсутності па підприємстві бухгалтерської служби — фахівцем, що веде облік. Підписи повинні бути засвідчені відбитком печатки, яка має дані про назву підприємства й ідентифікаційний код. г) кожна форма податкової декларації чи звіту з податку на прибуток підприємств повинна мати відмітку податкового органу про ЇЇ прийняття із зазначенням дати прийняття та підпису відповідального працівника. У разі відправлення звітності поштою до неї повинні бути прикладені поштові документи із зазначенням дати відправлення. 6. Перевірити строки представлення декларації та їх дотримання підприємством. У п.4,1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена така процедура подання податкових декларацій, у тому числі податкових декларацій і розрахунків з податку на прибуток підприємств: податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року ~ протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. При цьому під терміном «базовий податковий період» розуміється податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування, для податку на прибуток підприємства не звітний квартал. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання податкових декларацій і розрахунків з податку на прибуток підприємств надіслати їх податковому органу поштою з повідомленням про вручення.
3. Перевірка правильності визначення валових доходіів Ревізія правильності нарахування податку на прибуток підприємства повинна ґрунтуватись на законодавчих нормах, які визначають об'єкти оподаткування ним податком. Починаючи з 1 липня 1997 року об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, що визначається за даними податкового обліку згідно ;І нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і суму амортизаційних відрахувань. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про оттодаїкування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Скоригований валовий доход -- це сукупний валовий дохід без обліку доходів, що за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподатковування. Валовий доход підприємства включає: 1. Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (відображаються у додатку «А» до Декларації про прибуток підприємства). Ревізор повинен звернути увагу на те, що у разі здійснення товарообмінних (бартерних) операцій як на території України? так і за її межами платник податків розраховус фінансові результати за формою додатка «С» до рядка 1.2 додатка «А» до Декларації про прибуток підприємства. 2. Доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями і борговими зобов'язаннями (відображаються у додатку «Б» до Декларації про прибуток підприємства), 3. Дохід від операцій з основними фондами, нематеріальними активами \ кат'їа.льїШЙ ДСУХ\Д, зв'я;уатта з видобуї-ком корисних ксталуш (дйдо-бражаються у додатку «У» до Декларації про прибуток підприємства): - прибуток від продажу основних фондів групи 1 чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; - сума перевищення вартості основних фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їхнім продажем (товарообміном) над балансовою вартістю відповідної групи; - різниця у вартості: а) основних фондів і нематеріальних активів за результатами їхньої індексації (капітальний дохід); б) витрат, зв'язаних з видобутком корисних копалин за результатами їхньої індексації (капітальний доход); - компенсація за основні фонди групи 1 у зв'язку з їхньою змушеною заміною, отримана від страхових організацій чи винних у заподіяній шкоді юридичних і фізичних осіб; - доходи від продажу невиробничих фондів. 4. Доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно наданих товарів (відображаються у додатку «Г» до Декларації про приОуток підприємства). 5. Доходи від врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості (відображаються у додатку «Д» до Декларації про прибуток підприємства). 6. Доходи від здійснення операцій лізингу (оренди), оренди землі, житлових приміщень й інших споруджень і будівель (окремого додатка до Декларації про прибуток підприємства не передбачено). 7. Доходи у вигляді пасивного прибутку, отримані за межами митної території України з урахуванням сплаченого податку (окремого додатка до Декларації про прибуток підприємства не передбачено). 8. Інші види доходів, що входять до об'єкта оподатковування (додаток «Е*). Сума вищеперсрахованих доходів і є сукупним валовим доходом підприємства. У додатку «Є» до Декларації про прибуток підприємства відображаються доходи, що за своїм змістом підлягають вилученню зі складу валових доходів з метою оподатковування. Після такого вилучення ревізор повинен отримати значення показника скориговапого валового доходу, який відображається у рядку 11 Декларації про прибуток підприємства, Під час перевірки ревізор повинен звернути увагу на одну з особливостей податкового обліку податку па прибуток, якою є принципово інший, ніж у бухгалтерському обліку, підхід до моменту виникнення доходів. Ревізору необхідно з'ясувати правильність визначення підприєм-ством-платником податку на прибуток дати збільшення свого валового доходу відповідно до вимог пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: 1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) па банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -- дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. 2. У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на цс фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки. Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні. 3. Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека). 4. Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку; - або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку. 5. Датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів па поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом. Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредит-но-дспозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. Якщо сума отриманих від боржника (дебітора) процентів (комісійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань по сплаті процентів (комісійних), валовий дохід кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду процентів (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування. Якщо дебітор затримує сплату процентів (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, визначений пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому цим Законом. У ході перевірки ревізор повинен визначити суму кожного з перерахованих видів валових доходів підприємства у розрізі звітних періодів (квартал, а також місяць для розрахунку авансових внесків) з урахуванням моменту виникнення валових доходів. Проводячи таку перевірку ревізор зіштовхується з двома різними підходами щодо відображення в обліку даних (цифр), які характеризують обсяг продажів товарів (робіт, послуг) підприємства: 1. Бухгалтерський підхід — згідно зі статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Мето- І дологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає затверджене наказом Мінфіну України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» №290 від 29.11.1999р. зі змінами і доповненнями. Традиційні доходи за даними бухгалтерського обліку формуються на субрахунках рахунка 70 «Доходи від реалізації» і складаються з продажної вартості відвантажених за звітний період товарів, продукції або наданих послуг чи виконаних робіт незалежно від того, оплачені вони чи : ні. Крім того, на решті рахунків класу 7 відображаються інші доходи від операційної та нсопсраційної діяльності підприємства, а також иадзии-чайні доходи. При цьому у системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності підприємства використовується принцип нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати гро- І шових коштів; 2. Податковий підхід — статтею 11 Закону України «Про оподатку- І вання прибутку підприємств» визначені правила ведення податкового обліку, необхідність існування якого обумовлена невідповідністю відо- І браження в бухгалтерському і податковому обліку валових доходів, витрат і фінансових результатів. Валовий дохід у системі податкового обліку підприємства визначається за першою із можливих подій (наведені вище). Виходячи із норм статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якій визначено, що податкова звітність підприємства ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а також статті 8 згаданого Закону, згідно з якою підприємство має право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених згаданим Законом, під час перевірки правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємства ревізор повинен зважати на можливі способи нагромадження даних про валові доходи: - без записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку з наступним складанням податкової звітності па основі інформації системи бухгалтерського обліку та її коригування; - без записів у системі синтетичних реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку, але з веденням нагромаджувальних позабалансових реєстрів податкового обліку з наступним складанням податкової звітності на основі інформації таких реєстрів; - за допомогою записів у системі синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку на спеціальних рахунках (переважно використовується тими підприємствами, які ведуть бухгалтерський облік з використанням автоматизованої форми обліку). Обрана підприємством методика ведення податкового обліку та формування інформації для складання податкової звітності повинна бути закріплена у наказі «Про облікову політику підприємства». Залежно від обраного підприємством способу податкового обліку робота ревізора з перевірки правильності визначення валового доходу та скориговапого валового доходу підприємства за звітний період буде відрізнятись, а саме: - при першому варіанті ревізор коригує дані системи бухгалтерського обліку підприємства виходячи з вимог податкового законодавства. У кінцевому результаті він повинен отримати дані, які підприємство вказало у податковій звітності з податку па прибуток. Усі відхилення повинні бути з'ясовані. Можливий і зворотний шлях, коли ревізор, відштовхуючись від даних податкової звітності підприємства, коригуючи їх відповідно до вимог бухгалтерського законодавства, перевіряє відповідність отриманих результатів даним синтетичних та аналітичних реєстрів бухгалтерського обліку; - при другому варіанті ревізор перевіряє правильність складання нагромаджу вальних реєстрів через порівняння їх інформації з даними системи бухгалтерського обліку підприємства, враховуючи вимоги податкового законодавства, а пізніше звіряє правильність перенесення узагальнених показників із нагромаджувальних реєстрів податкового обліку у податкові декларації та розрахунки з податку на прибуток підприємства. При цьому варіанті також можлива зворотна послідовність дій; - при третьому варіанті методика перевірки схожа із другим варіантом, проте у разі використання підприємством автоматизованої форми обліку ревізор повинен перевірити алгоритм формування сум валових доходів різних видів на спеціальних рахунках, що закладений у програму, та пересвідчитись у його правильності, повноті та відповідності вимогам податкового законодавства. Використовуючи будь-який із запропонованих варіантів, ревізор повинен пов'язати дані про доходи від продажу товарів, готової продукції, надання послуг чи виконання робіт в системах бухгалтерського та податкового обліку підприємства за допомогою формули: Обсяг доходу за даними бухгалтерського обліку (Кт рахунка 70 «Доходи від реалізації») ПДВ і акцизний збір (Дт рахунка 70 «Доходи від реалізації» Кт рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами») + збільшення отриманих авансів на кінець звітного порівняно з початком звітного періоду за товари, продукцію, роботи, послуги у розрізі контрагентів та угод без ПДВ (різниця за Кт субрахун-ка 681 «Розрахунки за авансами одержаними» за мінусом ПДВ) зменшення отриманих авансів на кінець звітного порівняно з початком звітного періоду за товари, продукцію, роботи, послуги у розрізі контрагентів та угод без ПДВ, - інакше кажучи, суми відвантажених товарів, готової продукції, наданих послуг, викопаних робіт протягом звітного періоду в рахунок авансів, отриманих у минулих звітних періодах (різниця за Кт субрахунка 681 «Розрахунки за авансами одержаними» за мінусом ПДВ). Застосовуючи цю формулу, ревізор повинен пам'ятати про специфічні господарські операції, основними з яких за правилами податкового обліку є бартерні операції, якщо першою подією є оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку. Крім того, ревізор має пам'ятати, що не усе включене до складу валового доходу розглядається в бухгалтерському обліку як дохід і відображається за кредитом рахунків класу 7 (наприклад, різниця між звичайною ціною і ціною реалізації, вартість безкоштовно отриманих основних засобів тощо). До того ж, якщо в платника податків у звітному періоді були доходи, що за своїм змістомі підлягають виключенню з валового доходу (рядок 10 Декларації про прибуток підприємства, показник якого віднімається з показника рядка 9 і в такий спосіб формує показник рядка 11), їх також треба враховувати під час загальної ув'язки доходів підприємства за даними бухгалтерського і податкового обліку. Далі валові доходи ревізор повинен перевіряти, аналізуючи первинні документи, дані бухгалтерського обліку із метою визначення відповідності їх інформації даним податкового обліку та звітності. При цьому ревізор окремо перевіряє кожен із розглянутих видів валових доходів підприємства. Розглянемо основні з них.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Попередня перевірка податкової звітності» з дисципліни «Контроль і ревізія»
