Ефективність дії ринкового механізму багато в чому залежить від бажань і волі людей. У сучасному суспільстві вольові відносини йо-го членів закріплюються в структурі прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т. п., що в цілому визначає поведінку кожної людини. Ці передумови ефективності ринкової економіки, з одного боку, а з другого — її наслідки регулюються здебільшого державою. В цілому, завжди існує система інституцій — формальних і нефор-мальних норм і правил поведінки, що розробляються та встановлю-ються державою, суспільством і дають змогу індивідам структуру-вати та координувати свою діяльність. Розглянемо послідовно найважливіші з них. Інституціональне середовище функціонування економічних суб’єктів багато в чому визначається правами власності. Сучасна економічна теорія під правом власності розуміє санкціоновані нор-ми поведінки, сукупність яких регулює відносини між людьми щодо використання ними економічних благ. Ефективність цих норм пря-мо залежить від панівної в суспільстві форми власності, а також від структури форм власності (приватна, державна та комунальна), що склалася, та тенденції її розвитку. Теорія прав власності дає змогу по-новому побачити роль і при-роду економічних організацій. Відомо, що всередині цих організацій принципи ринкової економіки не діють. Яким чином у сучасній еко-номіці повинні співіснувати ринкові та ієрархічні принципи органі-зації? Чому самі економічні організації існують у різних формах? На ці та багато інших питань намагається відповісти сучасна неоінсти-туціональна теорія. У рамках цієї теорії під фірмою, як економічною організацією, розуміють коаліцію власників скооперованих факторів виробництва, які зв’язані між собою контрактними зобов’язаннями з метою міні-мізації трансакційних витрат. Трансакційні витрати — це витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Вирізняють п’ять основних форм тран- сакційних витрат: 1) витрати, пов’язані із пошуком, збиранням, обробкою та аналі-зом ринкової інформації; 2) витрати, пов’язані із пошуком партнерів, веденням перегово-рів та укладанням контрактів; 3) витрати, пов’язані із стандартизацією та забезпеченням і кон-тролем виконання вимог стандартів; 4) витрати, пов’язані із захистом прав власності; 5) витрати, обумовлені опортуністичною поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов’язань. В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Фір-мова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на три групи: а) загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знахо-дяться вони у даній фірмі, чи ні; б) специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами; в) інтерспецифічні ресурси — взаємодоповнюючі до найбільшо-го синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких дося-гається тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об’єднання що-до спільного використання передусім інтерспецифічних ресурсів. Унікальність інтерспецифічних ресурсів, об’єднуваних коалі- цією, та різноманітність трансакційних витрат й обумовлюють чис-ленність видів сучасних фірм. На зміст інституціональної системи суттєво впливає існування зовнішніх ефектів, тобто витрат або вигод від ринкових операцій, що не отримали відображення в цінах. Якщо діяльність економічного агента призвела до витрат у інших виробників чи споживачів товарів і послуг, то в цьому разі має місце негативний зовнішній ефект. Яскравим прикладом такого ефекту є забруднення навколишнього середовища. Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одно-го економічного агента принесла вигоду іншим. Прикладом позитивного зовнішнього ефекту може слугувати освітянська діяльність. Оцінюючи зовнішній ефект, визначають різницю між суспільни-ми витратами (вигодами) та індивідуальними витратами (вигодами): MSC = MPC + MEC, де MSC — граничні суспільні витрати; MPC — граничні індивідуа-льні витрати; MEC — граничні зовнішні витрати. На рис. 18.1 та 18.2 показані види зовнішніх ефектів (MSB, MPB — відповідно граничні суспільні та граничні індивідуальні ви-годи). Варто звернути увагу на те, що за наявності негативного зов-нішнього ефекту економічне благо продається та купується у біль-шому обсязі порівняно з ефективним його розміром, а за позитивного ефекту — у меншому обсязі.
Рис. 18.1. Негативний зовнішній ефект Рис 18.2. Позитивний зовнішній ефект Щоб зменшити перевиробництво товарів з негативним зовнішнім ефектом або збільшити виробництво, що має позитивний зовнішній ефект, необхідно трансформувати зовнішні ефекти у внутрішні. З цим завданням ринок не може справитись, і виправляти становище повинна держава. В арсеналі економічної політики є різні засоби щодо усунення небажаних зовнішніх ефектів. Використання цих засобів сприяє на-ближенню обсягів виробництва із зовнішніми ефектами до ефектив-них. З цією метою вдаються до: а) встановлення прав власності на ресурси і створення можливо-стей для вільного обміну цими правами; б) колективного або державного володіння благами, яким влас-тиві зовнішні ефекти; в) заборони або встановлення обмежень на види забруднюючих та шкідливих речовин; г) запровадження корегуючих податків і субсидій. Мета використання зазначених інституцій (за винятком держав-ного володіння цими благами) полягає у включенні додаткових сус-пільних витрат (вигоди) благ із зовнішніми ефектами до індивідуа-льних витрат (вигод). У цьому випадку йдеться про інтерналізацію зовнішніх ефектів. Механізм державного регулювання приходить на допомогу ринку і при розв’язанні проблем громадських благ, тобто благ, споживання яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них. Прикладами громадських благ можуть бути національна оборона, держава, протипожежні заходи тощо. Основною власти-вістю громадських благ є можливість використання цих благ усі-ма особами без урахування наявності та розмірів індивідуальної оплати. На відміну від індивідуальних благ, громадським благам прита-манна невибірковість, неконкурентність у споживанні. Доступність громадського блага практично не зменшується або не зникає зовсім для всіх членів суспільства після того, як окремий споживач вико-ристав це благо. Неконкурентність громадського блага означає й те, що гранична вартість надання права користування благом ще одно-му споживачеві є нульовою. Громадські блага вирізняються також невинятковістю — блага пропонуються всім без винятку членам суспільства. Жодна людина не може бути недопущеною до споживання громадського блага, на-віть якщо вона відмовляється за це платити. Готовність суспільства платити за громадське благо — це сума індивідуальних бажань пла-тити за нього, бо кожен має можливість спожити сумарну кількість виробленого товару. Оскільки всім забезпечується та сама кількість суспільно важли-вого товару, крива попиту на нього — вертикальне підсумовування кривих індивідуального попиту. А ефективним буде той обсяг виробництва громадського блага, який відповідає точці перетину кривої сукупного попиту та кривої граничних витрат. На ринку може відчуватися нестача громадських благ, оскіль-ки, коли відомо, що можна скористатися благом без будь-яких витрат, виникає проблема «зайців». Внаслідок існування цієї про-блеми виробництво громадських благ буває нижче ефективного. Ринок не в змозі вирішити цю проблему, знову на допомогу при-ходить держава.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВ» з дисципліни «Мікроекономіка»
