Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна ри-са капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і факто-ром виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового ка-піталу, що з’являється в даний період у виробництві. Підприємства пред’являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазна-чені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх викорис-тання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капі-талу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі еко-номічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, век-селі), і різні похідні контракти. Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утри-мання від поточного споживання. Домашні господарства спрямову-ють кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у ви-гляді різних фінансових активів: облігацій, акцій, а також вкладення грошей на різні заощаджувальні рахунки. Власники фінансових ак-тивів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його рі-вень характеризує процентна ставка (або дохід від різних фінансо-вих активів, або щорічний дохід від вкладених коштів). Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номіна-льна ставка показує, на яку величину сума, що її позичальник повер-тає кредитору, перевищує величину отриманого кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної споживчої спро-можності і визначається як номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує тенденція до встанов-лення єдиної процентної ставки. В реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром позики, ді-ючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо. Отже, домашні господарства або інші ринкові суб’єкти забезпе-чують фінансовими ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага. Норма процента є ціною, яку банк або ін-ший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу. Процентну ставку виража-ють як деякий процентний дохід за рік у процентах. Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ре-сурсів грунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію. Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого пе-ріоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового ак-тиву обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати май-бутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) воло-діння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна ва-ртість землі PV обчислюватиметься за формулою PV = N / i, (16.1) де і — ринкова процентна ставка, %. У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дис-контована вартість кожної частини потоку доходів. Це виражається сумою окремих складових поточної вартості за формулою PV = N1/(1 + i) + N2/(1 + i)2 + N3/(1 + i)3 + ... + Nn/(1 + i)n, (16.2) де N1, N2, N3, ..., Nn — щорічний дохід, грош. од.; 1, 2, 3, ..., n — роки, протягом яких очікуються відповідні суми доходів. Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою PV = FVn / (1 + i)n. (16.3) У цьому випадку і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окуп-ності r і процентну ставку і. Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвесту-ють тоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвес-тиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підпри-ємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента. Графічний аналіз доходу на капітал у найпростішому випадку (всі реальні капітальні блага однакові, економіка знаходиться у ста-ціонарному стані) можна проілюструвати за допомогою рис. 16.1:
Рис. 16.1. Визначення ставки процента і доходу у короткостроковому періоді Рис. 16.2. Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді Попит на капітал є похідним і виводиться з граничної продуктивності капіталу. Крива попиту D на рис. 16.1 має низхідний характер. Інвестиції у попередньому періоді створили деяку величину капіта-лу, показану вертикальною лінією пропозиції S. У точці Е, де пере-тинаються лінії попиту і пропозиції, величина капіталу відповідає потребам підприємств. Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостро-ковому періоді, тому що за такої високої (10%) процентної ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рис. 16.2 подано ілюстрацію того, як процентні ставки визначаються у довгостроковому періоді. Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рів-новага у точці Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, від-повідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної процентної ставки. Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового вико-ристання. Її особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція зе-млі є відносно стабільною. На рис. 16.3 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно еластична.
Рис. 16.3. Визначення ренти на землю на ринку досконалої конкуренції Абсолютна нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов’язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої земельної ренти, тобто шляхом капіталізації земельної ренти (16.1). Лінія попиту на землю D має низхідний характер внаслідок дії закону спадної родючості землі. Рівновага у точці Е означає рівень щомісячної ренти за одиницю площі землі pE. Ця модель показує активну роль попиту, а саме: за умов неелас-тичної пропозиції землі ціна землі та абсолютна рента цілком зале-жать від зміни попиту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РИНОК КАПІТАЛУ» з дисципліни «Мікроекономіка»
