Основними показниками економічного зростання є абсолютне збільшення продукту, або його збільшення на душу населення. Об-сяг продукту (Y) залежить від кількості виробничих факторів (або ресурсів) та рівня технічного прогресу. До основних виробничих факторів належать капітал (K) та праця (L). Залежність між затрата-ми виробничих факторів і продуктом описується за допомогою виробничої функції: Y = F(K, L). Трансформація виробничих факторів у продукт спирається на та-кі показники, як гранична продуктивність капіталу (MPK) та грани-чна продуктивність праці (MPL). Звідси визначається вплив окремих факторів на продукт. Вплив капіталу: DY = MPK ЧDK; вплив праці: DY = MPL Ч DL. Вплив обох факторів: DY = MPK Ч DK + MPL Ч DL. Крім капіталу і праці на економічне зростання впливає технічний прогрес. Для вимірювання його впливу на продукт Солоу запропо-нував застосовувати показник сукупної продуктивності факторів, який модифікує виробничу функцію таким чином: Y = AF(K, L), де A — сукупна продуктивність факторів. З урахуванням усіх факторів темп приросту продукту визнача-ється за формулою: , де DY/Y, DK/K, DL/L, DA/A — темпи приросту відповідних показ-ників, a — частка капіталу в продукті; 1 – a — частка праці в про- дукті. Оскільки вплив сукупної продуктивності факторів безпосередньо ідентифікувати неможливо, то він визначається за залишковим принципом, тобто відніманням із загального темпу приросту того внеску, що його робить капітал та праця: . З огляду на це внесок сукупної продуктивності факторів у зрос-тання продукту (DA/A) отримав назву «залишок Солоу». У короткостроковому періоді економічне зростання забезпечується завдяки збільшенню рівня використання наявних потужностей економіки, тобто усуненню розриву між фактичним і потенційним ВВП. Але основною проблемою економічного зростання є збіль-шення виробництва у довгостроковому періоді, що потребує збіль-шення потенційного ВВП. Зазначений висновок можна виразити на базі двох графічних моделей: 1) AD—AS, 2) кривої виробничих мо-жливостей (рис. 12.1 і 12.2).
Рис.12.1. Модель AD—AS Рис. 12.2. Крива виробничих можливостей Згідно з рис. 12.1 економічне зростання досягається за умов, як-що лінія довгострокової кривої сукупної пропозиції зміщується вправо з положення AS1 у положення AS2. Згідно з рис. 12.2 для зро-стання продукту крива виробничих можливостей має зміститися вправо із положення АВ в положення СD. Таке зміщення потребує збільшення інвестицій. При цьому темпи економічного зростання залежать від відношення між інвестиційними та споживчими това-рами в структурі виробництва, тобто від норми нагромадження. Як-що в цій структурі частка інвестиційних товарів збільшуватиметься, то в поточному періоді це зменшить норму споживання, але у май-бутньому прискорить економічне зростання. Залежність економічного зростання від його факторів описується за допомогою певних моделей. Найбільш показовою серед них є мо-дель Солоу. В її основі лежить ряд передумов. 1. Цільовою функцією моделі є не зростання загального обсягу продукту, а його виробництво на одного працюючого, тобто продуктивність праці. Тому в побудові моделі абревіатура спирається на малі букви, які відображають певні показники в розрахунку на одно-го працюючого: продуктивність праці — y = Y/L; капіталоозброє-ність праці — k = Y/L; інвестиції — i = I/L. Крім того, враховуємо, що s — норма заощаджень, а d — норма амортизації. 2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробничої функції: Y = F(K, L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо функцію продуктивності праці: . 3. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факто-рів: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес. 4. Інвестиції дорівнюють заощадженням: . Виходячи з наведених передумов, визначається вплив окремих фак-торів на капіталоозброєність і, як наслідок, на економічне зростання. Перший фактор — запас капіталу. Згідно з моделлю запас капіталу збільшується внаслідок інвестицій і зменшується через зношення (амо-ртизацію) капіталу. Для визначення впливу цього фактора на капітало-озброєність праці застосовують категорію «стійкий рівень капіталоозб-роєності». Останній досягається тоді, коли капітал, що інвестується , дорівнює капіталу, що амортизується , внаслідок чого . Відтак, стійкий рівень капіталоозброєності визначається за формулою Звідси випливає висновок: нарощування капіталу відбувається лише тоді, коли капітал, що інвестуєть-ся, перевищує капітал, що амортизується: Ключовим фактором збільшення капіталоозброєності є норма за-ощаджень. Але її збільшення викликає два суперечливих наслідки: з одного боку, збільшуються інвестиції; з іншого — зменшується но-рма споживання У моделі Солоу ця суперечність вирішується на основі категорії під назвою «золоте правило нагромадження». Під золотим правилом мається на увазі така норма заощаджень, за якої стійкий рівень капі-талоозброєності забезпечує максимальний рівень споживання. Згід-но із золотим правилом ця умова досягається тоді, коли Другий фактор — приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення (а отже, і працюючих) з темпом n впливає на капіталооз-броєність так само, як і зношення капіталу, тобто зменшує її. Цей зв’язок описується рівнянням: Складова має назву критичної величини інвестицій, оскільки вона показує, наскільки потрібно збільшити запас капіталу на одного працюючо-го, тобто щоб компенсувати вибуття капіталу та приріст працюючих і забезпечити незмінність його величини Третій фактор — технічний прогрес, який зумовлює приріст ефективності праці з коефіцієнтом Е і темпом q. Згідно з моделлю вплив зростання ефективності праці з темпом q на обсяг продукту прирівнюється до його збільшення за рахунок приросту населення. Тому в моделі кількість праці з незмінною ефективністю (L Ч E) зро-стає з темпом . Отже, темп скорочення копіталоозброєності дорівнює , а величина скорочення капіталоозброєності визначається як . За цих умов стійкий рівень капіталоозброєності досягається тоді, коли приріст капіталоозброєності за раху-нок інвестицій дорівнює її скороченню внаслідок вибуття капіталу, приросту населення та технічного прогресу. Звідси випливає фор-мула стійкого рівня капіталоозброєності:
У даній формулі є незмінною, оскільки реальна ціна капіталу зростає пропорційно зростанню ефективності праці: Але в розрахунку на одного працюючого із більшою ефективністю праці капіталоозброєність зростає: Продуктивність праці з незмінною ефективністю також є незмінною, оскільки Y зростає пропорційно збільшенню ефективності праці. Але продук-тивність праці одного робітника з більшою ефективністю праці зро-стає за формулою: Ця формула, у свою чергу, пояснює зростання продукту: Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що лише технічний прогрес забезпечує зростання обсягу продукту на основі підвищення проду-ктивності праці і тому є єдиним чинником зростання життєвого рів-ня населення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічне зростання» з дисципліни «Макроекономіка»
