Всі результати зовнішньоекономічної діяльності країни відобра-жаються в спеціальному статистичному документі — платіжному балансі. Він складається з двох розділів. Основним розділом є раху-нок поточних операцій ( ), який поділяється на три підрозділи: 1) баланс товарів та послуг, що відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг; 2) доходи, що показують співвідношення між отриманими та сплаченими доходами в формі зарплати, дивідендів та відсотків; 3) поточні трансферти, що відображають співвідношення між отриманими та сплаченими пенсіями, грошовими переказами, дару-нками та іншими трансфертами. Другий розділ — рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок або скорочено — рахунок капітальних операцій (KA). Він відображає співвідношення між імпортом та експортом капіталу в формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій та кредитів. Крім двох розділів платіжний баланс включає також автономну статтю під назвою «Помилки та упущення» (ES). Вона відображає сальдо статистичних неточностей, які виникають під час ідентифі-кації зовнішньоекономічних операцій, викликаних часовими та вар-тісними розбіжностями між митною та банківською статистикою. Сальдо цієї статті дорівнює різниці між сальдо СА та KA. Рівновага платіжного балансу забезпечується на умовах, коли сальдо CA дорі-внює сальдо KA з протилежним знаком з одночасним врахуванням сальдо статті «Помилки та упущення». Це можна виразити форму-лою: BP = CA + KA + ES. Платіжний баланс завжди є рівноважним. Якщо створюються умови для порушення його рівноваги, то вона відновлюється через статтю «Резервні активи», яка входить до складу KA. Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може мати місце таке співвідношення: Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу сальдо KA додатньо збільшується за рахунок зменшення резервних активів, що по статті «Резервні активи» відображається зі знаком «плюс». Це означає, що зміни в статті «Ре-зервні активи» прирівнюються до операцій імпортного типу. Інши-ми словами, залучення коштів із резервних активів на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як імпорт капіталу. Результати зовнішньоекономічної діяльності країни значною мі-рою залежать від валютного курсу, який може встановлюватися в формі прямого котирування (наприклад, 1 дол. США = 4 грн.) або в формі оберненого котирування (наприклад, 1 грн. = 0,25 дол. США). В даному посібнику ми будемо користуватися прямою котировкою. Залежно від режиму формування валютного курсу (е) розрізня-ють три основних його види: вільний плаваючий, керовано плаваю-чий, фіксований. Залежно від кількості іноземних валют, за допомо-гою яких вимірюється курс національної валюти, слід розрізняти односторонній та багатосторонній валютний курс. Односторонній валютний курс — це ціна національної валюти, яка вимірюється через певну кількість однієї іноземної валюти, на-приклад: 1 дол. США = 4 грн. Багатосторонній (ефективний) валют-ний курс обчислюється як середньозважений індекс на базі двосторонніх курсів національної валюти відносно валют основних торгових партнерів країни . При цьому частка кожного торгово-го партнера у валютному кошику визначається часткою його у зов-нішній торгівлі з даною країною :
Залежно від урахування співвідношення національних та інозем-них цін на предмет зовнішньої торгівлі валютний курс ділиться на два види: номінальний і реальний. Номінальний курс (е) — це курс, який обчислюється через фактичну кількість іноземної валюти, на-приклад: 1 дол. США = 4 грн. Реальний курс (er) обчислюється як добуток номінального курсу на співвідношення між національною ціною товару (Рn) та його іноземною ціною (Рі) за формулою: . Особливим варіантом визначення номінального валютного курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ППП). В її основі лежить закон єдиної ціни, за яким ціна певного товару на всіх національних ринках має бути однаковою, оскільки різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища національна ціна, тим нижчий курс національної валюти. І навпаки. Отже, згідно з ППП валютний курс відбиває співвідношення між національними та іноземними цінами і визначається за формулою е = Pn / Pi, де Pi, Pn — ціни окремих товарів в іноземній та націона-льній валютах, або ціни ринкового кошика у відповідних валютах. Звідси, згідно з ППП, єдина ціна товару на національному ринку ви-значається за формулою Pn = Pi Че, де е — валютний курс у прямому котируванні. Але насправді на валютний курс впливає не лише спів-відношення цін. Тому ППП визначає валютний курс лише в тенден-ції, тобто в довгостроковому періоді. У короткостроковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному рин-ку. Всі чинники, що впливають на валютний курс через попит і про-позицію на валютному ринку, відображаються через зміни в платіж-ному балансі. Передусім це стосується торговельного балансу. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а збі-льшення імпорту — підвищує її пропозицію, що відповідним чином впливає на валютний курс. На валютний курс впливають також змі-ни в рахунку капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на ві-тчизняні активи зростає попит на національну валюту, що викликає підвищення валютного курсу. Сучасна міжнародна валютна система пройшла у своєму розвит-ку ряд етапів. Перший етап — система золотого стандарту, яка охоплює період до початку другої світової війни. Згідно з цією сис-темою курс національної валюти визначався на основі золотого па-ритету, тобто з урахуванням золотого забезпечення валют, які обмі-нювалися. Другий етап отримав назву «Бреттон—Вудська валютна систе-ма», яка була започаткована у 1944 р. В її основі лежав золото-валютний стандарт, згідно з яким функція світових грошей була за-кріплена за американським доларом, що обмінювався на золото. Третій етап започаткований у 1976 р. і отримав назву «Ямайська валютна система». В основі цієї системи — плаваючий валютний курс. Це означає, що ціна національної валюти залежить від стану національної економіки та її конкурентоспроможності на світовому ринку. Крім індивідуальних валют міжнародні розрахунки спираються на колективні або регіональні валюти. Так, у 1970 р. МВФ запрова-див міжнародну розрахункову одиницю — спеціальні права запози-чення (СПЗ). У 1979 р. країни — члени Європейського економічного союзу утворили регіональну валюту — екю. Останнім етапом у роз-витку Європейської валютної системи став перехід від екю до євро, яка спочатку в безготівковій формі була впроваджена в практику міжнародних розрахунків з 1999 року. Серед усіх видів зовнішньоекономічної діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовнішня торгівля. Вона вносить зміни в су-купні видатки й умови економічної рівноваги. Згідно з методом «видатки—випуск» модель економічної рівноваги набирає такого вигляду:
Зовнішня торгівля вносить також зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції — експортом (Х). Звідси модель економічної рівноваги за методом «вилучення—ін’єкції» набирає такого вигляду:
Щоб розмежувати внутрішній і зовнішній сектори економіки, зробімо перестановки: , або Ліва частина рівняння відображає співвідношення між націона-льними заощадженнями (S) та інвестиціями (I), а в правій частині чистий експорт (NX) є головним елементом рахунка поточних опе-рацій (СА). Із наведеної моделі випливають два висновки. Перший — в умо-вах дефіциту національних заощаджень виникає дефіцит рахунка поточних операцій, який покривається додатнім сальдо рахунка ка-пітальних операцій: –СА = +KA. Це означає, що певна частка інвес-тицій фінансується за рахунок іноземного капіталу. В умовах над-лишку національних заощаджень — все навпаки: певна частка національних заощаджень використовується для фінансування іно-земців. Тому +СА = –KA. Другий — існує тісний зв’язок між державним бюджетом і пла-тіжним балансом. Оскільки державні заощадження (T – G) — є од-ночасно і бюджетним сальдо, то зростання бюджетного дефіциту зменшує національні заощадження і збільшує дефіцит рахунка по-точних операцій, що вимагає збільшення чистого імпорту капіталу. Важливим чинником, який впливає на ВВП, є чистий експорт. Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залеж-ність. Але зазначимо, що в умовах відкритої економіки мультиплі-катор видатків враховує ще один канал вилучень — імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гра-ничну схильність до імпорту (q), яка визначається за формулою q = DM / DY. Тоді мультиплікатор видатків прибирає вигляд: . Чистий експорт залежить від таких чинників: рівень доходу у нас і у наших торгових партнерів, валютний курс, торговельна політика. Так, за зростання внутрішнього доходу збільшується вітчизняний імпорт, що зменшує чистий експорт. За зростання доходу іноземних країн збільшується наш експорт, що збільшує чистий експорт. В умовах зниження курсу гривні ціна українських товарів за кордоном падатиме, що збільшуватиме наш експорт, і навпаки, ціна імпортних товарів зросте, що зменшить вітчизняний імпорт. Торговельна політика також може стимулювати або стримувати обсяги експортно-імпортних операцій. З цією метою держава засто-совує два види засобів. Перший — митні засоби, до яких належать імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Другий — немитні засоби, до яких можна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредиту-вання та оподаткування експортерів, надання експортних субсидій тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Механізм зовнішньоекономічної діяльності» з дисципліни «Макроекономіка»
